PDA

View Full Version : Історія Києва



Сторінки : [1] 2 3

Veles
26-03-2016, 14:26
Cправжня колона Десятинної церкви, Х століття. Можна побачити в Національному музеї історії України в Києві.
http://i.imgur.com/wtVWaKO.jpg

Veles
26-03-2016, 14:33
Діорама звідти ж. Ми дивимось на Поділ часів Київської Русі, на передньому плані Контрактова площа. Церкву, що праворуч, зруйнували кацапи і відбудували вже в незалежній Україні, але у меншому розмірі, назва - Церква Успіння Богородиці Пирогощої. Видно також прото-вулицю-Сагайдачного. Місцевість на Поштовій площі показана не реалістично, виходячи з останній археологічних досліджень нашого часу, там був серйозний порт і щільна забудова.
http://i.imgur.com/ixY1WDp.jpg

USSR-UA
02-04-2016, 17:33
найдавніша знайдена мною карта-план Києва і навколишніх міст, 16-17 століття, це правда що річка Дарниця текла в Бровари, бо скільки перечитав всього про Бровари, але такого не зустрічав...

http://www.kievograd.org/maps/1992-kroynika.png

Veles
03-04-2016, 16:23
Якщо дивитись на правий беріг, то зліва направо виходить
1. Вишгород
2. Київський монастир - що це
3. Місто, Софія
4. Мікульські монастир - Михайлівський? Тому чому він з іншої сторони Хрещатика, в районі старих Липок
5. Лавра

А на лівому березі Троєщина (якщо це вона) південніше Дарниці.

Здається, що просто карта не якісна, її малювали за декілька хвилин. Приклад нормальної карти міста того часу: http://historic-cities.huji.ac.il/netherlands/amsterdam/maps/braun_hogenberg_I_20_b.jpg

USSR-UA
03-04-2016, 16:40
ну не якісна то так, але все правильно розташовано

4. Мікульські монастир - то Церква Миколи Йорданського


Ну ось 1650 року, все те саме тільки без річки Дарниця через Бровари
http://www.kievograd.org/maps/1650-02.jpg

andriyko
03-04-2016, 19:41
то фрагмент карти?

USSR-UA
03-04-2016, 21:57
то шматок оновленої бопланівської карти 1648 року

Veles
10-04-2016, 05:09
Вулиця Петлюри, 1941
http://ic.pics.livejournal.com/borisfen70/44717151/71007/71007_640.jpg

Veles
10-04-2016, 17:54
Літо 1917. Війна з кацапщиною ще не розпочалась, Україна проголосила незалежність, на майдані тихо зняли пам'ятник Столипінові.
http://photohistory.kiev.ua/gal/gal/1910-1919/1910_43.jpg


1917-11-07. Демонстрація в честь прийняття третього універсала. Під кінець року кацапщина створить альтернативну столицю у Харкові з фейковою квазі-державою.
http://photohistory.kiev.ua/gal/gal/1910-1919/1910_46.jpg

1918-04. Кияни спостерігають за німецьким маршем по місту.
http://photohistory.kiev.ua/gal/gal/1910-1919/1910_51.jpg

Зміна караулу на майдані
http://photohistory.kiev.ua/gal/gal/1910-1919/1910_52.jpg

Генерал-фельдмаршал Герман фон Ейхгорн. Згодом згодом вбитий терористом з Рязані, що спеціально прибув в Київ для скоєння злочину.
http://photohistory.kiev.ua/gal/gal/1910-1919/1910_53.jpg

Veles
10-04-2016, 17:57
Літо 1918. Видно Лавру, Гідропарк і Лівобережну. Видно район майбутньої Русанівки.
http://photohistory.kiev.ua/gal/gal/1910-1919/1910_58.jpg

Veles
10-04-2016, 18:06
Рідкий кадр, більшовик керує виселенням киян зі своїх квартир. Червоний терор. В ті дні розстрілювали на вулицях за охайний вигляд, а також за наявність україномовних документів. Моїм предкам у 1918 пощастило більше, як мені розповідали, під будинок приїхали кацапи на вантажівках і просто виносили все цінне з квартир, тобто пограбували, когось побили і поїхали до наступного будинку.

Саме на цьому кадрі киян примушують прибирати вулиці.
http://photohistory.kiev.ua/gal/gal/1910-1919/1910_66.jpg

Veles
10-04-2016, 18:16
1920-05-08. Українські війська востаннє звільнили Київ (спільно з поляками)
http://photohistory.kiev.ua/gal/gal/1910-1919/1910_73.jpg

Veles
10-04-2016, 23:37
В 19 столітті київська українська інтелігенція створила організацію під назвою Стара громада. Створеня 1859 року, заборонена 1876 року - розпорядженням російського імператора Олександра ІІ. Кацапщина постійно намагалась завести в Київ якнайбільше росіян і законом та репресіями знищувала українську інтелігенцію та активно витісняла українську мову. Інтелігенція переходила в підпілля або асимілювалась.

Видатні члени Старої громади Києва, 1873
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/7d/%D0%9D%D0%B5%D1%87%D1%83%D0%B9-%D0%9B%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D 0%B9_%D0%86.%D0%A1.-3.jpg

Серед провідних лідерів української інтелігенції в Києві був Микола Лисенко
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4c/%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C% D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0.jpg/375px-%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C% D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0.jpg

На вулиці Саксаганського, 95 функціонує його музей-квартира. Раджу відвідати, навіть щоб просто подивитись як жили українські кияни.
http://mvduk.kiev.ua/wp-content/gallery/lisenko/2.png

http://bigfoto.in.ua/wp-content/uploads/2015/04/027.jpg

http://bigfoto.in.ua/wp-content/uploads/2015/04/047.jpg

http://mvduk.kiev.ua/wp-content/gallery/lisenko/16.png

Згодом репресії проти української мови трохи зменшились і знову з'явились українофільські організації, наприклад Київська минувшина - щомісячний часопис, видавався як російською, так і українською.

1898, святкування з нагоди 15-річчя журналу
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/4/47/Kievan_Past_Journal%2C_celebration_of_15-years-old_anniversary%2C_1898.png

З Вікіпедії:


Широко висвітлювалась історія українського козацтва, національно-визвольних та державотворчих змагань українського народу, питання українсько-російських й українсько-польських відносин тощо. Часопис зробив вагомий внесок у розширення історико-краєзнавчих, топографічних, демографічних досліджень в Україні. Чимало уваги приділялося повсякденню, побуту українців. У церковно-історичній проблематиці, поряд із фрагментами з історії окремих храмів чи монастирів та описами церковних пам'яток, превалювали дослідження конфесійних відносин, церковно-громадського життя в українських землях і пов'язаних з ними культурно-релігійних рухів. Регулярно вміщувалися розвідки з історії освіти й культури.

Поєднуючи у своїй діяльності видавничу, дослідницьку та археографічну роботу, журнал запровадив у науковий обіг значну кількість нового джерельного матеріалу. Додаткове інформаційне навантаження ніс ілюстративний ряд, який складався з портретів видатних істор. особистостей, зображень монастирів і церков, предметів повсякденного вжитку, одягу, зброї, археол. знахідок тощо. Регулярно вміщувалися рецензії, які стали взірцем толерантної наукової критики.

USSR-UA
11-04-2016, 18:40
Cправжня колона Десятинної церкви, Х століття. Можна побачити в Національному музею історії України в Києві.
http://i.imgur.com/wtVWaKO.jpg

сходив в музей - він просто афігенний!

Veles
11-04-2016, 18:58
сходив в музей - він просто афігенний!

Так, там дуже круто, все передивився? Там можна цілий день ходити, якщо уважно читати все. Ще обов`язково сходи в археологічній на Богдана Хмельницького, там стоїть найстаріша штучна споруда в світі - з кісток, часів палеоліту. Це найбільше, що мене вразило в дитинстві, запам`яталось на все життя, у різних музеях в світі, зокрема в нью-йорку, стоять копії нашого оригіналу. Якщо не помиляюсь споруджено десь 28 тисяч років тому, як житло, на Подолі.

http://svitedu.com.ua/wp-content/uploads/2015/09/kirilivska.jpg

USSR-UA
11-04-2016, 19:05
Так, там дуже круто, все передивився? Там можна цілий день ходити, якщо уважно читати все.

я збираюсь ще раз туди сходити, бо дуже багато всього на один раз, передивився наче все, але хочу детальніше)) заодно дали безкоштовін білети в музей УНР і музей коштовностей) але в обидва не встиг, лише в УНР)


Ще обов`язково сходи в археологічній на Богдана Хмельницького, там стоїть найстаріша штучна споруда в світі - з кісток, часів палеоліту. Це найбільше, що мене вразило в дитинстві, запам`яталось на все життя, у різних музеях в світі, зокрема в нью-йорку, стоять копії нашого оригіналу.

http://svitedu.com.ua/wp-content/uploads/2015/09/kirilivska.jpg

в цьому був в дитинстві, і минулого року, але як на мене то він дуже сильно не дотягує до музею історії України, бо той постійно оновлюється, а природничий майже без змін з союзу так і залишився

Veles
11-04-2016, 19:07
Ще є сучасний музей історії Києва, теж на Богдана, він так собі, але є прикольний макет київського замку.

USSR-UA
11-04-2016, 19:12
Ще є сучасний музей історії Києва, теж на Богдана, він так собі, але є прикольний макет київського замку.

а, то он де він)

http://i1127.photobucket.com/albums/l627/Hatimaki/kz-jj-3.jpg

PTAAG
11-04-2016, 19:12
Так, там дуже круто, все передивився? Там можна цілий день ходити, якщо уважно читати все. Ще обов`язково сходи в археологічній на Богдана Хмельницького, там стоїть найстаріша штучна споруда в світі - з кісток, часів палеоліту. Це найбільше, що мене вразило в дитинстві, запам`яталось на все життя, у різних музеях в світі, зокрема в нью-йорку, стоять копії нашого оригіналу. Якщо не помиляюсь споруджено десь 28 тисяч років тому, як житло, на Подолі.

http://svitedu.com.ua/wp-content/uploads/2015/09/kirilivska.jpg

Аналогично, причем почему-то с детства думал что это в Историческом. А пару лет назад снова побывал там - и не нашел. Теперь буду знать :)
Блин, эти кости такими циклопическими казались в моем детстве...

Veles
11-04-2016, 19:15
В музею УНР дуже ввічлива та освічена жіночка працює, години півтори мені все розповідала. Ще є музей стародруків, недалеко від музею коштовностей, але там треба буті дійсно зацікавленим у темі, щоб отримати від нього задоволення.

USSR-UA
11-04-2016, 19:38
В музею УНР дуже ввічлива та освічена жіночка працює, години півтори мені все розповідала. Ще є музей стародруків, недалеко від музею коштовностей, але там треба буті дійсно зацікавленим у темі, щоб отримати від нього задоволення.

вже знаю)) але експонатів часів УНР в музеї історії України більше ніж в музеї УНР, за виключенням документації)

Veles
11-04-2016, 21:47
На діораму ту можна реально пів години стояти дивитись)

USSR-UA
12-04-2016, 09:48
На діораму ту можна реально пів години стояти дивитись)

ну мене ще дуже вразила величезна кількість артефактів трипільської культури, яку за якістю виробництва наздогнали лише причорноморські греки)

andriyko
12-04-2016, 12:57
Поділіться адресами тих музеїв :)

USSR-UA
12-04-2016, 14:02
Національний музей історії України
Володимирська, 2

http://kievbum.com/wp-content/uploads/2011/09/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9-%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B8-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%8B.jpg

Національний Науково-природничий Музей
Богдана Хмельницького, 15

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/51/P1400296-001.JPG/250px-P1400296-001.JPG

PTAAG
12-04-2016, 14:28
Поділіться адресами тих музеїв :)

Исторический - не просто музей, символично еще место где он построен. Это тот самый пятачек земли, откуда пошла сама наша цивилизация. Самый первый, самый древний город Кия. Иногда приятно туда прийти просто посидеть, прочувствовать эту энергетику. Странно как ты не знал :)

http://the-city.kiev.ua/media/image/artphotos/14039667576-kamen-otkuda-est-poshla-zemlya-russkaya.jpg

USSR-UA
12-04-2016, 14:36
Исторический - не просто музей, символично еще место где он построен. Это тот самый пятачек земли, откуда пошла сама наша цивилизация. Самый первый, самый древний город Кия. Иногда приятно туда прийти просто посидеть, прочувствовать эту энергетику. Странно как ты не знал :)


це точно, в цьому місці дуже приємно проводити час)

Veles
12-04-2016, 14:38
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/archive/a/a5/20111017135704!StSophia_Kyiv_UNESCO_Protected_Zone _UA.jpg

Так, національний музей історії, або як раніше називався - історичний музей, стоїть прямо на місці першого українського палацу в місті Кия або "городище Кия" - це наш національний акрополь, скажімо так, це "Банкова" раннього середньовіччя

USSR-UA
12-04-2016, 14:45
доречі, пару днів назад вперше був на Замковій горі, що то за камені там розкидані в перемішку з надгробниками, то руїни троїцької церкви?

PTAAG
12-04-2016, 14:52
доречі, пару днів назад вперше був на Замковій горі, що то за камені там розкидані в перемішку з надгробниками, то руїни троїцької церкви?
На замковой вряд ли что-то серьезное. Разве что действительно руины каких-то склепов.
Единственные камни там в обозрении километра - руины Десятинной. А ближе к обрыву - камни ротонды, самое загадочное сооружение древней Руси :)

http://i79.fastpic.ru/big/2016/0412/7d/cfd0390ae02a0bb9c84b0a01b32cd47d.jpg

http://gorod-kiev.com/img/istoriya-kieva/kievskaya-rotonda-12-13-vv.jpg

Veles
12-04-2016, 15:20
Теж не вневнений, що там за руїни на Замковій горі, давно її не відвідував. Треба шукати інфу, дійсно цікаво. Можливо частини фундаментів окремих споруд всередині замку.

PTAAG
12-04-2016, 15:26
Теж не вневнений, що там за руїни на Замковій горі, давно її не відвідував. Треба шукати інфу, дійсно цікаво. Можливо частини фундаментів окремих споруд всередині замку.

Если мне не изменяет память, замок деревянный был. Нет?

Veles
12-04-2016, 15:36
Да, но в фундаментах могли быть задействованы и камни. Как минимум, они бы использовали камни с массивных руин Десятинной, тогда ещё даже части её стен стояли в высоту. Но более вероятны, естественно, остатки кладбища начала 19-го века, склепы всякие.

Veles
12-04-2016, 18:09
Городище Кия, поруч Замкова гора (на той час, вона не була замковою) добре видно урочище гончарів-кожум`яків - зараз його частіше називають Воздвиженкою, в честь однієї з вулиць там. Ліворуч Поділ. На місці верхніх мурів зараз проходить Пейзажна алея і виходить прямо в місто Кия.

http://pslava.info/files/PSlava/Personal/Indef/2006/MaketDK/Plan-NW.jpg

USSR-UA
12-04-2016, 18:16
ось хороший план міста того часу
http://ukrmap.su/program2009/uh7/Maps/7_15.jpg

Veles
12-04-2016, 18:22
Лядські ворота стояли прямо на місці МакДональдса)

Veles
12-04-2016, 18:27
Вид на Золоті ворота зі сторони виходу з метро
http://ukrainaincognita.com/sites/default/files/u3/zv2.jpg

USSR-UA
12-04-2016, 18:51
Дуже масштабний проект "Парк Київська Русь", де відбудовують місто Володимира 12 століття, треба туди якось з'їздити, коли збудують хоч 50%) хоча і зараз вже дуже круто)

http://www.avto-city.com.ua/files/kiev_rus/map_ua.gif

Терем Ярослава
http://parkkyivrus.com/images/architecture/terem-yaroslava.jpg

Садиба багатого киянина XIII ст.
http://parkkyivrus.com/images/architecture/usadba-bogatogo-kievlyanina.jpg

Оборонні споруди: рови, вали та заборола
http://parkkyivrus.com/images/architecture/zaborola.jpg

Михайлівські ворота
http://parkkyivrus.com/images/architecture/mihaylovskie_vorota.JPG

Княжа резиденція «Великий Ярославів Двір»
http://parkkyivrus.com/images/architecture/yaroslavov-dvor.jpg

Лодія «Князь Володимир»
http://parkkyivrus.com/images/architecture/ladjya-knyaz-vladimir.jpg

Требушет
http://parkkyivrus.com/images/architecture/osadnaya-tehnika.jpg

USSR-UA
12-04-2016, 19:01
як добудують - то вийдуть афігенні декорації до фільму про Київську Русь)

skiffmc
12-04-2016, 23:46
доречі, пару днів назад вперше був на Замковій горі, що то за камені там розкидані в перемішку з надгробниками, то руїни троїцької церкви?
Там святилище рідновірів

Veles
13-04-2016, 03:13
Поділіться адресами тих музеїв :)

Музей УНР розташований за адресою Володимирська, 57, кімната 202. Міститься в будинку де засідала Центральна Рада, тобто його цікаво відвідати як і з точки зору експонатів, так і через саму будівлю.

http://i.imgur.com/85c9Vo5.jpg

http://2.bp.blogspot.com/--RXDWn7wacs/VPyUnk844rI/AAAAAAAACaw/RvZnY9bW-88/s1600/11004608_638999386233680_6881799021971610065_o.jpg

http://i.imgur.com/xgXR9Yy.jpg

http://i.imgur.com/3ROlXsi.jpg

http://i.imgur.com/dOZzLC6.jpg

http://i.imgur.com/lRya3uG.jpg

http://i.imgur.com/3g8O35S.jpg

По центру четвертий універсал - акт проголошення незалежності української держави
http://i.imgur.com/bIRuZRB.jpg

http://i.imgur.com/7iKsnoz.jpg

http://i.imgur.com/Wlpx018.jpg

http://i.imgur.com/aYRrvmg.jpg

http://i.imgur.com/J1aij8h.jpg

http://i.imgur.com/meCP08I.jpg

http://i.imgur.com/dg4zYFj.jpg

http://i.imgur.com/6I5rzRJ.jpg

Музей намагався закрити Табачник, відомий українофоб за часів Януковича.

Цікаві факти: У грудні 1917 року тут було урочисто відкрито українську державну академію мистецтв, за безпосередньої участі Михайла Грушевського, Дмитра Антоновича та інших діячів УНР. Вони вважали, що це було не менш важливо ніж будівництво парламентаризму.

http://static.gazeta.ua/img/cache/gallery/597/597108_1_w_590.jpg

А у 1941 будівля була замінованою кацапщиною, а німцям ледве вдалося знешкодити вибухівку і відповідно врятували будівлю від руйнування.
https://www.interesniy.kiev.ua/wp-content/uploads/2014/01/m3MxdQj1UkvjPA.jpg http://pics.livejournal.com/borisfen70/pic/0003030r/s640x480
http://ic.pics.livejournal.com/borisfen70/44717151/22581/22581_900.jpg http://ic.pics.livejournal.com/borisfen70/44717151/22356/22356_900.jpg

Хтось заліз на дах будівлі, цікаві світлини http://io.ua/23009435p

P.S. Але не варто ідеалізувати німців під час окупації Києва. Німецькі солдати грабували не менше за росіян.

Veles
13-04-2016, 03:37
Пригадав зараз одну історію, мого двоюрідного прадіда, він і досі живий. За німецькою окупацією влаштувався працювати на залізничні роботи - це дозволило йому легалізуватись, отримати німецьку форму і в принципі спокійно працювати, він рахував вагони на центральному вокзалі і записував їх. З цього приводу розповідав мені декілька епізодів, але хочу підкреслити один момент - за його словами - німці постійно мародерствували. Наприклад, вже під кінець німецької окупації, він зайшов до себе до дому на Подолі, бачить - двері відкрити, подумав, що наші чи кацапи - почав кричати щось на кшталт "йдіть нахуй звідси" - заходить в зал а там спокійненько німці загрібають в мішки просто все з тумбочок, тощо. Побачили його і націлелись кулеметом - йому врятувало життя, що він був в німецькій залічничній формі і ще до війни вивчав німецьку мову, закричав що він "Іщ бін Остдойче, ніхт шизен!" - це були хоч і не організовані випадки, але масові. Ще коли німці заходили в Київ, просто ходили по квартирам і грабували все цінне. Кияни спочатку очікували цивілізаційної поведінки від німців, бо старі ще пам'ятали союз з німцями у 1918 році, коли останні культурно поводилися, але в 1941 році вони опинились такими самими як кацапи.

Що не вдалося винести росіянам, то винесли німці.

Veles
13-04-2016, 03:58
Могила Столипіна. Від був застрелений в київському оперному театрі.
http://i.imgur.com/JHozCeO.jpg?1

Veles
13-04-2016, 04:32
Шиферна рельєфна плита, ХІ століття. Частина Ірининського собору. Сам собор стояв приблизно на місці сучасного пам'ятника героям АТО. В 1240 зруйнували татаро-монголи, але простояв в якості великих руїн (висотою більше ніж цілий поверх) до ХІХ століття, після чого руїни розібрали, дещо зберігли і залишили одну колону посередині вулиці. Колона стала однією з самих модних пам'яток Києва, навколо неї збудували щось на кшталт міні-дзвіниці, потім все це зруйнували і все викинули на смітник.

http://i.imgur.com/aJCDhhu.jpg

Руїни собору на початку ХІХ століття
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/7/72/%D0%97%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BA%D0%B8_%D0%BC% D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%8F_%D 0%A1%D0%B2.%D0%86%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8,_%D0%9C. %D0%A1%D0%B0%D0%B6%D0%B8%D0%BD.jpg

"Ірининський стовп" біля будівлі СБУ
http://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2013/february/08/%D1%83%D1%82/3%20%20%20%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%2033%20-%201928.jpg

USSR-UA
13-04-2016, 07:54
Там святилище рідновірів

ну святилище ж ціле, не розбите)

а розкидані камені такого типу, загуглив і видає що то все залишки цвинтаря
http://www.geocaching.su/photos/areas/44141.jpg


У 1816 році на Замковій горі засновано цвинтар для населення Подолу, що знаходився у володінні Флорівського жіночого монастиря. У 1857 році на горі була зведена цвинтарна Троїцька церква, цвинтар упорядковано. У 1940-му році на горі була побудована радіостанція для глушіння іноземних радіоканалів. На початку 1990-х років вишка була демонтована. Нині Замкова гора - практично не упорядкована прогулянкова зона. Існували проекти будівництва на горі дерев'яного замку-музею, однак вони не були реалізовані.

Все сходиться, я бачив там залишки цвинтаря і рештки огорожі радіоцентру 1940-х, а от Троіцька церква зникла безслідно...

USSR-UA
13-04-2016, 12:43
Найстаріший детальний план Києва, що дійшов до наших днів - План Ушакова, зіставлявся 1693-1695 роки (видно кожен будиночок)
http://toursdekiev.com.ua/files/map/kiev-map-ushakov-1695.jpg
Повний розмір (http://toursdekiev.com.ua/files/map/kiev-map-ushakov-1695.jpg)

skiffmc
13-04-2016, 23:24
ну святилище ж ціле, не розбите)

а розкидані камені такого типу, загуглив і видає що то все залишки цвинтаря
http://www.geocaching.su/photos/areas/44141.jpg



Все сходиться, я бачив там залишки цвинтаря і рештки огорожі радіоцентру 1940-х, а от Троіцька церква зникла безслідно...
я бачив це кладовище, там на деяких могилях ще написано старою російською з буквою ять

Veles
14-04-2016, 05:13
Завжди цікаво пов'язувати місця з історичними постатями. Історія одного з будинків на Подолі розповідає про еволюцію козацтва після його фактичного знищення внаслідок кацапських репресій та окупації загалом. Політичною, військовою та фінансовою елітою України у ХVII столітті були козаки. Під кінець століття і на початку XVIII козацтво зазнало багатьох поразок і поступово знищувалось. Але далеко не всі козаки пішли за Дунай чи загинули, велика кількість вирішила асимілюватись у нових політичних реаліях. Серед таких був Ян Биковський, який вчасно, ще до Батуринської трагедії переїхав в Київ на постійне мешкання де зайнявся бізнесом і місцевою політикою. Ян Биковський - класичний київський олігарх будь якої доби. Він володів різними бізнесами у місті, відкривав свої крамниці, ресторани, скуповував нерухомість на Глибочицькій та на Подолі. Разом з тим він займався міською політикою, займав різні посади в київському магістраті (ратуші) і згодом став мером міста - бургомістром. Його син продовжив займатися міською політикою і бізнесом, і на місці родинної садиби на Подолі почав зводити мурований будинок - один з тих, що не згоріли під час великої пожежи. Цей будинок хтось став називати будинком Петра першого, але це просто маячня.

В самому будинку сьогодні розмістився музей київського благодійництва

http://www.retroua.com/wp-content/uploads/2014/02/1770%20%D0%B4%D0%BE%D0%BC-%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B0-i%20%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0% D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%B8%D0%B5%D0%B2 %D0%B0%202012%20%D0%B3%D0%BE%D0%B4.jpg

http://www.retroua.com/wp-content/uploads/2014/02/1769%20%D0%B4%D0%BE%D0%BC-%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B0-i%20%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0% D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%B8%D0%B5%D0%B2 %D0%B0%202012%20%D0%B3%D0%BE%D0%B4.jpg

Вид за тераси, мої світлини
http://i.imgur.com/HB9q490.jpg

http://i.imgur.com/zqebzNt.jpg

http://i.imgur.com/9Z3NhFo.jpg

Музейний фонд складається з будь чого, там можна побачити і деякі стародруки, і артефакти часів київського русі, меблі ХІХ століття, тощо.

Львівський стародрук 1644 року
http://i.imgur.com/o6kydTW.jpg

http://i.imgur.com/WT1yWO8.jpg

За невеличку пожертву показали і деякі місця будинку, що не відкриті для громадськості, зокрема прикольні кручені сходи, що нагадали мені сходи в статуї свободи
http://i.imgur.com/QeztEZS.jpg

http://i.imgur.com/7SHvpDd.jpg

http://i.imgur.com/HlLdNs3.jpg

Київський глечик ІХ століття

http://i.imgur.com/y1hl6px.jpg

Цікавий факт: у цьому будинку утримувався український дисидент і композитор, Артем Ведельський (1767-1808) - ще одна цікава постать - киянин, що став відомим композитором, був репресований через незрозумілі обставини, віргідно через те, що десь написав, що Павло перший (тогочасне хуйло) - вбивця. Артема оголосили божевільним, знущались над ним і дискредитували. З біографієї Артема пов'язані різні теорії змов, зокрема що він мав відношення до німецьких просвітницьких колів.

http://ist-ukr-muz.at.ua/kompository/artemij_vedel.jpg

Сам я не фанат сакральної музики, але "Нехай буде ім'я Господнє" подобається

https://www.youtube.com/watch?v=MWRVgmPsi2U

Трохи про Артема Ведельського (Веделя)

https://www.youtube.com/watch?v=q6JRuOvTF2g

Veles
24-04-2016, 16:40
Київська ратуша і магістрат

У ХVІ столітті в місті (як і у Львові, до речі) діяли стандартні європейські закони - Магдебурзьке право. Воно надавало місту певну автономію, давало права міщанам, в західній Європі вільні люди - мешканці міста - називались бюргерами, це еквівалент нашого "міщани". В наслідок надання місту магдебурзького права задіяв і місцевий орган самоврядування - київський магістрат. Він складався з ради, очолювався війтом. Таким чином українці мали значну владу в своїх містах, незважаючи на перебування під тим чи іншим іноземним королем (литовським чи польським)

Війт - від німецького Vogt та більш стародавнього латинського вокатус (звідки, до речі, пішло слово адвокат-ус) був як міською головою, так і головною суддею. В міській раді засідали, в значній мірі, колишні козаки - українська шляхта, але були і іноземнці (поляки, литовці)

Засідали вони в Ратуші, що розташовувалась на Подолі
http://litopys.org.ua/magdeb/dod16.jpg

Поділ, з Ратушою по центру
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/e/ef/%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%A0% D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD._%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%96% D0%BB.png

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/5/57/%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9C%D0%B5% D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9._% D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D 1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0 %B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D1% 80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D1%96.png

Наприкінці 18 століття "Єкатєріна фтарая" скасувала привілеї Києва, формально приєднавши його до "Малоросії" - саму будівлю ратуши було розібрано у 1815 році. Магдебурзьке право було тимчасово відновлене з 1802 до з 1835.

В кацапщині подібних прав міського самоврядування ніколи не було, тоді як у всій Європі, зокрема по всій Україні, це було стандартом.

Останні 50 років йдуть дискусії щодо відбудови ратуші
http://img.kiev.pravda.com.ua/images/doc/9/f/9f857-2.jpg

До речі, в Мінську схожа ситуація з міською ратушею і там її відбудували: http://e-uman.org.ua/index.php?newsid=623411 (інформація) http://ternograd.te.ua/wp-content/uploads/2015/09/%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D1%81%D0%BA-%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B0.jpg (https://4.bp.blogspot.com/-QI6lJhjKW98/U2Tse3N4QeI/AAAAAAAAAVw/NoR18nkILEQ/w426-h284/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0+%D0%BC% D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0+%D1%80%D0%B0%D1%82%D 1%83%D1%88%D0%B0.jpg) (світлина)

Veles
20-08-2016, 19:39
Перша Київська Гімназія переїхала з Кловського палацу (1756 р) в новозбудовану будівлю (1850—1852 рр, за проектом архітектора Олександра Беретті). Сама гімназія своїм корінням походить з 1789 року, коли було засноване київське головне народне училище на Подолі. З 1809 року - Перша київська гімназія. З 1811 - вищий навчальний заклад. З 1917 по 1919 рік тут розташовувалось Міністерство освіти УНР.

http://i.imgur.com/7PdesjO.jpg

http://i.imgur.com/Jh2aMLX.jpg

Споруда в правому верхньому кутку
http://the-city.kiev.ua/uploads/mce/4shev.jpg

http://mistaua.com/filesup/dost_foto/2070_1_2.jpg

http://old.dnpb.gov.ua/datas/upload/imgs/928625748.jpg

http://old.dnpb.gov.ua/datas/upload/imgs/276248155.jpg

Трохи історії з сайта міста-ua:


Київ, як і будь-яке місто, яке має давню історію, цікавий в першу чергу тим, що безліч будівель – і знакових і, на перший погляд, непримітних, – мають кілька значень. Це памʼятки архітектури, історії, які і зараз активно використовуються як державні установи або, навіть, як житлові будинки. Відомий всім Жовтий корпус Київського Національного Університету ім. Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка, 14) – не виключення. Ще до набуття ним сучасного статусу, він був відомий як Перша київська чоловіча гімназія, в якій навчалися або викладали знані діячі літератури, мистецтв, науки та інші непересічні особистості.

Серед таких відомих людей можна назвати викладачів: Володимира Боніфатійовича Антоновича, Миколу Івановича Костомарова, Максима Федоровича Берлинського, вихованців: Миколу Миколайовича Ґе, Дмитра Григоровича Богрова, Анатолія Васильовича Луначарського, Олександра Яковича Шульгіна, Михайла Опанасовича Булгакова, Ігоря Івановича Сікорського, Олександра Миколайовича Вертинського – і це тільки верхів’я айсбергу, який випустила у світ київська гімназія.

Перша київська гімназія була заснована у 1809 році, відповідно до загальноімперської шкільної реформи. Основою для її створення послужило Головне народне училище. В жовтні 1811 року завдяки указу Олександра І, вона була поставлена на один щабель з вищими навчальними закладами Російської Імперії – ця дата вважається справжньою датою її заснування. До того, гімназія розміщувалась на Подолі, після ж указу імператора їй відвели приміщення Кловського палацу на Печерську (зараз – вул. Пилипа Орлика, 8). В будівлю сучасного університетського корпусу гімназисти в’їхали вже в 1957 році – до того тут розміщався кадетський корпус.

Проект нової будівлі був затверджений уже в 1844 році, а місце побудови визначив особисто Микола І. Автором ескізів виступив відомий архітектор Олександр Вікентійович Беретті – палкий прихильник стилю класицизм в архітектурі.

Тут він також не зрадив своїм переконанням – споруда вийшла напрочуд строга, відповідна до учбового процесу. Має три поверхи (чотири – у центральній частині) зі склепінчастими підвалами, викладена з цегли, формою нагадує напівкаре, що повернене в глибину кварталу. Центральна частина – чотирикутна у плані, бокові крила – Г-подібні. Якщо зайти всередину, одразу відчувається, що будівельник планував саме учбовий заклад, адже ні в якому іншому напрямку будівництва не знадобляться просторі коридори, обабіч яких розташовані аудиторії.

В центрі композиції споруди – чоловий фасад, враження від його домінування над крилами будівлі посилюється ризалітом з колонами, виконаними у коринфському стилі та аттиком (до революції 1917 року тут містився герб Російської імперії). З цих основних деталей споруди чітко видно, наскільки сильно захоплювався Беретті добою класицизму – адже подібні елементи відомі саме у цій школі та у школі бароко. Це враження доповнюють інші деталі: руст на нижньому ярусі, ліпні елементи на гладеньких стінах тощо.

На противагу фасаду, бокові крила виконані у стриманому стилі, покликані не привертати до себе зайвої уваги, а тільки підкреслювати основний задум автора.

До споруди примикає чавунна решітка, виконана за ескізами О. В. Беретті, який майстерно вписав її в загальний стиль будівлі.

Зручність розташування і якість самої побудови (до сих пір тут нічого глобально не перебудовувалось), зробили Будівлю першої київської гімназії привабливою для різних людей з різних епох. З самого початку тут розміщувалась Друга київська гімназія. Потім – кадетський корпус. В 1915 – 18 році знайшов пристанище військовий шпиталь. З 1917 по 1919 рік у будівлі знаходились Міністерство освіти УНР і Української Держави та генеральне секретарство освіти УЦР. Також у 1918 році сюди був переведений архів Київського жандармського управління. З 1919 по 1920 роки будинок прийняв у себе Наркомат Освіти УСРР, а до 1922 року – Головна книжкова палата. 1920 –30 роки перші поверхи були віддані Всенародній бібліотеці України. 1934 –36 роки третій поверх займали інститути Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських науково-дослідних інститутів. І, нарешті, в 1959 році тут було розміщено Гуманітарний корпус Київського Національного університету ім.. Тараса Шевченка, який знаходиться тут і дотепер. Маєте можливість переконатися!

http://mistaua.com/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D 0%B8_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1 %82%D1%83%D1%80%D0%B8/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B0-%D0%BA%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F/2070/?setcity=278

Кінець ХІХ століття

https://img-fotki.yandex.ru/get/4114/97833783.b65/0_118dde_bd81f67f_XL.jpg

https://img-fotki.yandex.ru/get/6821/97833783.b65/0_118de0_8f3258dd_XL.jpg

https://img-fotki.yandex.ru/get/6836/97833783.b65/0_118de4_9a6f72c4_XL.jpg

https://img-fotki.yandex.ru/get/6805/97833783.b65/0_118de5_aad0bdb9_XL.jpg

https://img-fotki.yandex.ru/get/6743/97833783.b65/0_118de6_1aaf03fb_XL.jpg

https://img-fotki.yandex.ru/get/6836/97833783.b65/0_118de7_39b0c3aa_XL.jpg

https://img-fotki.yandex.ru/get/4808/97833783.b65/0_118de9_b8ae46df_XL.jpg

https://img-fotki.yandex.ru/get/4807/97833783.b65/0_118deb_53a54484_XL.jpg

З цією гімназією пов'язано чимало біографій українських діячів, з самого початку заснування певний відсоток як викладачів так і гімназістів складали українці. Були і поляки, росіяни, євреї. Вони жили як спільним, так і окремим життям, українці організувались в свої клуби, щоб зберегти національну ідентичність. Один з моїх родичів, до речі, до революції 1917 року працював тут викладачем латинської мови.

PTAAG
20-08-2016, 20:06
А ныне желтый корпус :)

Pinochet
20-08-2016, 20:13
Це було би неймовірно, відбудувати ратушу!

Veles
21-08-2016, 03:15
Можливо забагато літер, але не хочу ризикувати тим, що пропаде посилання на PDF http://history.org.ua/JournALL/revol/revol_2012_8/7.pdf сподіваюсь форум витримає :)

Українське громадське життя Києва під владою білогвардійців (1919 р.)



В короткому періоді перебування Києва під владою військового режиму Збройних сил Півдня Росії привертає увагу активі-зація українського громадського життя. Причому громадськаактивність українців залишалася доволі високою й після спробибільшовиків 14–17 жовтня захопити Київ, коли серед решти киянзапанували суцільна апатія й безнадія. В сучасній вітчизнянійісторіографії існує певний стереотип, згідно якого у відповіднихдослідженнях згадується лише про антиукраїнську політику і діївлади. Про життя української громади не йдеться, тому скла-дається враження, ніби його взагалі не існувало. Мета даноїстатті — показати громадське життя українців у нестабільнийу військово-політичному аспекті період, непрості стосунки ізвладою, яка декларувала відновлення законності й порядку, пев-ний рівень демократії і, водночас, залишалася на антиукраїн-ських позиціях. Джерельною базою статті слугувала тогочаснакиївська преса та свідчення українських діячів.Національна політика командування Збройних сил ПівдняРосії (ЗСПР) щодо України була ідеологічно обґрунтована узверненні Денікіна «До населення Малоросії», оприлюдненому25 серпня. Відмовивши «малоросам» у праві на самовизначення,«білий» режим обіцяв поважати «особливості місцевого побу-ту». Вживання української мови допускалося у місцевих урядо-вих установах, земстві і суді. Національна освіта була дозволе-на, але позбавлена державного фінансування. Також було обіця-но не вводити обмежень щодо українського друкованого слова1.Фактично, це було задоволення вимог «національно-культурноїавтономії», наданої українцям ще Лютневою революцією. Ідео-1 Процик А. Російський націоналізм і Україна в добу революції і грома-дянської війни // Проблеми вивчення історії Української революції 1917–1921 рр. — К.: Інститут історії України, 2002. — С. 37. Українське громадське життя Києва під владою білогвардійців

Олена Бойко143логи білого руху вважали, що обмежених культурних прав будецілком достатньо, щоби українці підтримали денікінську владу.Водночас головною метою Київського відділення Осваг2була визначена боротьба з «українством»3. На будь-які прояви«самостійництва» та «мазепинства» влада реагувала миттєвоюзабороною. З 6 вересня 1919 р. заборонялося приймати на ро-боту чиновників, які працювали в урядових структурах УНР таУкраїнської Держави4. З тих же міркувань була ліквідовананеполітична організація Український Червоний хрест, створенав часи української державності. Часопис «Вільна українськашкола» притягався до суду за розсилку попередніх номерів1918–1919 рр., у яких, на думку влади, було «багато агітаційнихматеріалів». Однією з причин відмови влади фінансуватиукраїнську освіту також фігурували «самостійницькі настрої»,які вона поширювала.Відновлене із встановленням денікінської влади громадськежиття Києва у перші тижні було надзвичайно активним. Від-новили діяльність місцеве самоврядування, політичні партіїі профспілкові об‘єднання. Відбулись загальні збори київськихадвокатів, вчителів, лікарів, журналістів. Декларований демокра-тичний характер білої влади, попри її «єдинонеділимську»спрямов аність, викликав в української громади певні ілюзії. Проних свідчив надрукований в офіціозі УНР, газеті «Україна»(Кам’янець-Подільський) «Бюлетень № 1 Комітету українськихгромадських організацій м. Києва» від 6 вересня (24 серпня)1919 р., у якому повідомлялося: «Події останнього тижня вКиєві дуже розворушили місцеве українське громадянство.Розпорошене за часів більшовицького терору, воно робить спро-бу нового об’єднання». Йшлося про те, що 6 вересня представ-ники українських політичних партій та громадських організацій2 «Осведомительное агентство» — відділ білого уряду, що займався агіта-ційно-пропагандистською діяльністю, ідеологічним обґрунтуванням внутрішньоїполітики.3 Киевская жизнь. — 1919 — 25 авг. (9 сент.).4 Чубинский М.П. На Дону // Донская летопись. — 1924. — № 3. — С. 274.

Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр.2012. Випуск 8144провели спільну нараду, де обговорили сучасне становище йвизначили свої завдання. Вони позиціонували себе як демокра-тичні організації, що стоять на антибільшовицькій платформі.Нарада виробила умови й спільну для всього громадянстваплатформу для об‘єднання: українська державність; Установчаукраїнська рада; боротьба з більшовиками; загальне виборчеправо на демократичних підставах; аграрна реформа; забезпе-чення громадянських та національних прав.На основі цієї платформи був створений Комітет об’єдна-них українських громадських організацій. Своїм першим завдан-ням він визначив об’єднання найширших кіл українського гро-мадянства, порозуміння з українськими колами по той бік фрон-ту. Другим — захист українських культурних цінностей, оскіль-ки національна політика режиму «загрожує їм повною руйна-цією та знищенням»5.Уявити подальшу долю новоствореного обʼєднання не-складно. Оскільки Київ жив за законами військового часу, нанього розповсюджувалася Обов’язкова постанова військовоївлади від 29 серпня 1919 р., яка регламентувала громадськежиття міст.

Без дозволу влади було заборонено проведеннямітингів, зборів і з’їздів; утворення товариств, союзів і т.п.організацій; навіть на постановку театральних спектаклів та кі-нематограф вимагалася згода державної варти6. Дозвіл на ство-рення громадських товариств давав військовий губернатор, отжепро подальшу діяльність українського об’єднання у пресі незгадувалося, ймовірно, його перше засідання стало й останнім.І все ж українське громадське життя у місті поступововідновлювалося, хоча й обмежувалося колом культурно-освітніхпитань. Серед національних організацій найбільш активною іпомітною була діяльність Всеукраїнського товариства шкільноїосвіти та Всеукраїнської учительської спілки. Діяла «Просвіта»,яка на власний кошт утримувала міську бібліотеку, 4-ту київ-ську гімназію та два дитячих садки.

З музично-вокальною комі-5 Україна. — 1919. — 19 вересня.6 Киевская жизнь. — 1919. — 27 августа (9 сентября). Українське громадське життя Києва під владою білогвардійцівОлена Бойко145сією «Просвіти» співпрацювали всі відомі українські компози-тори, що на той час перебували в Києві.Вже у першій декаді вересня розпочалися вистави Товари-ства українських акторів у Другому міському театрі (колишньо-му театрі Садовського). У Троїцькому народному домі такожвиступала українська трупа, у якій брала участь М. Заньковець-ка. 14 вересня у Купецькому зібранні відбувся перший концертукраїнської церковної музики. 21 жовтня були відновлені україн-ський клуб і театральна трупа в Лук’янівському народномудомі. Протягом вересня-жовтня театральне й музичне життябуло відновлено, щоправда, газети констатували його невисокийрівень порівняно з добою національних режимів.Позбавлені державної матеріальної підтримки, продовжу-вали попередню наукову діяльність окремі установи УАН. ДіявУкраїнський геологічний комітет на чолі з проф. В.І. Лучиць-ким, персонал якого скоротився втричі. Вдалося зберегти Україн-ський геологічний музей, готувалася до видання геологічнакарта України. Відновило діяльність Українське наукове товари-ство, виходили друком нові книжки «України», «Літературно-наукового вісника», «Книгаря», «Нашого минулого»7.

Було ство-рено Українське релігійно-філософське товариство ім. П. Моги-ли, до якого приєдналося багато російських релігійних філософів.Комітет охорони пам’яток історії та культури, який існувавпри УАН, тепер був переданий університету Св. Володи-мира. В результаті перевиборів головою став М. Довнар-За-польський, товаришем голови — М. Василенко, секретарем —В. Романовський. Археологічну секцію очолила Н. Полонська,архівну — М. Ясинський, секцію мистецтв — Г. Павлуцький.Комітет неодноразово захищав інтереси українців перед денікін-ською владою, зокрема, виступив за збереження бібліотеки приУАН та виділення для неї приміщень. Він також засудив діяль-ність комісії Б. Будиловича, яка мала вилучити з крамниць табібліотек за «протидержавний зміст» біля 70 назв українськихкнижок. У телеграмі, надісланій до Ростова, комітет вказував,7 Промінь. — 1919. — 21 вересня (4 жовтня). Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр.2012. Випуск 8146що до списку «протидержавної» літератури потрапили твориС. Єфремова «Єврейська справа на Україні», М. Короленка«Конец царской власти», Н. Григоріїва «Історія українськогонароду» та ін., у яких не було нічого «самостійницького», і на-віть повість В. Винниченка «Солдатики», у якій йшлося просумну солдатську долю у царській армії8.Відновилася українська демократична преса. 16 вересня підредакцією А. Ніковського та С. Єфремова вийшла газета «Рада»,23 вересня — нова щоденна громадсько-політична і літературнагазета соціал-демократичного спрямування «Слово» (редакторі видавець О. Мишта). Серед її кореспондентів були В. Міяков-ський, Л. Абрамович, В. Садовський, О. Гермайзе та інші діячі.25 вересня друкування «Ради» було призупинено наказом київ-ського губернатора Г. Чернявського за «самостійницький напрям»,який суперечив політиці чинної влади. Натомість 27 вересняз’явилася нова щоденна газета «Промінь», навколо якою гурту-вався попередній творчий актив «Ради» — відомі українськідіячі Л. Абрамович, М. Вороний, С. Єфремов, П. Зайцев, М. Зе-ров, М. Івченко, В. Міяковський, А. Ніковський, В. Прокопович,Н. Романович-Ткаченко, Ол. Саліковський, П. Стебницький, П. Тичи-на9. З 1 листопада почав виходити тижневик «Кооперативне слово».

Офіційно політична цензура була скасована й розповсюджу-валася лише на питання, пов’язані з армією та воєнними діями.Але вона існувала у видозміненому вигляді. Зокрема, зарубіжніновини можна було подавати лише з російських джерел. Владажорстко ставилась до «самостійництва» і «мазепинства», у якихапріорі підозрювала українців. Українські газети нерідко вихо-дили з білими плямами від вилучених цензурою матеріалів.З тих же причин інформація про життя УНР була обмеженою.І все ж газета «Промінь» констатувала, що «становище пресипісля більшовицького одходу безперечно покращало… Тодівласне преси не було. Незалежна громадська думка не мала8 Киевская жизнь. — 1919. — 17 (30) сентября.9 Промінь. — 1919. — 2–9 (15–22) грудня. Українське громадське життя Києва під владою білогвардійцівОлена Бойко147спромоги вийти на світ і мусила ховатись, збираючи матеріалитільки для майбутнього». Водночас газета звертала увагу, щонинішня влада вдається до обмеження свободи слова в іншийспосіб: або визнанням «невірного напряму» видання, або створен-ням технічних перешкод — обмеженням постачання паперу дляукраїнських видань, закриттям друкарень і т. ін.10Оскільки влада упереджено ставилася до громадських акційукраїнців, вбачаючи в усіх без винятку протидержавне спряму-вання, вони використовували будь-яку нагоду, щоби зібратисяразом. Серед громадських подій, що гуртували українців, в га-зетах є згадка про похорон 15 вересня померлого від тифуукраїнського поета-«неокласика», секретаря товариства “Музагет”В. Кобилянського. Зібралося багато українських громадськихдіячів, письменників, артистів, школярів в національному вбран-ні. Урочиста траурна процесія пройшла від Олександрівськоїлікарні на Байкове кладовище, співав хор, виголошувались про-мови11. 24 жовтня відбулися панахида по М. Лисенку у Софій-ському соборі та вечір його пам‘яті у Музично-драматичномуінституті, в яких взяли участь представники від українськихкультурних організацій.

Серед більш оптимістичних заходівможна згадати кооперативне свято з нагоди відкриття лісопиль-ного заводу Київського кредитного союзу кооперативних уста-нов («Союзбанку»), що відбулося 9 вересня. 17 вересня традицій-не свято української кооперації пройшло у приміщенні Молодо-го театру на вул. Прорізній12.Деяка частина українського громадянства, причому не лишеполітичні діячі, а й творча і наукова інтелігенція, працівникиосвіти і культури, залишили столицю в січні 1919 р. разом іздержавними установами УНР. Радикальні українські соціалістич-ні кола, об‘єднані навколо УПСР (боротьбистів) та УСДРП(незалежних) свідомо чекали приходу більшовиків і були готовідо співпраці з ними. У Києві залишилася також та частина свідо-10 Промінь. — 1919. — 19 жовтня (2 листопада).11 Рада. — 1919. — 3(16) вересня.12 Промінь. — 1919. — 14(27) вересня; 19 вересня (2 жовтня). Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр.2012. Випуск 8148мого українського суспільства, яка не сприймала радикалізмуДиректорії і була критично налаштована до її внутрішньої полі-тики. Вісім місяців радянського режиму переконали ліберально-демократичне українство, що саме більшовизм є головним воро-гом української державності. Діяльність українських політичнихпартій, крім тих, що перейшли на платформу радянської влади,була заборонена, «всякі прояви українського життя, навіть в ціл-ком совєцьких формах, мусили припинитися остаточно»13. Доцього додавалися спрямована проти українського селянина земель-на і продовольча політика та «червоний терор» до усіх безвинятку «класово ворожих елементів».Встановлення порядку й законності, гарантія білим режи-мом демократичних свобод, навіть при обмеженні національнихправ давали українцям надію на відновлення національного гро-мадського життя.

Підводячи перші підсумки перебування дені-кінців у Києві, «Промінь» писав 27 вересня: «Відділи Добро-вольчої армії, б’ючи людожерні зграї більшовиків, місяць назадвступили в наш старий Київ, … принесли з собою гарантіїобивательського спокою, зменшили на ринкові ціни і дали змогузнову розпочати занепалі за більшовицького панування демо-кратичні справи нашого культурного життя. Нахил нової влади докультурних і правових норм дає нам надію, що незабаром будезнайдено путь до взаємного порозуміння».Газета «Слово» у своєму першому номері від 21 вереснязазначила, що «вступили ми в новий етап нашої історії», щоби«продовжувати свій дальший путь на шляху відродження». Су-часне завдання газета бачила в тому, що «мусить бути встанов-лений ясно і недвозначно спільний єдиний фронт всіх тих еле-ментів, для яких головне — необхідність боротьби з більшо-вицькими і напівбільшовицькими експериментами. А також —боротьби з усякими реставраційними спробами і заходами».Далі зазначалося, що «…утворення цього фронту вимагає пев-них поступок, певних компромісів».13 Промінь. — 1919. — 11 (24) жовтня. Українське громадське життя Києва під владою білогвардійцівОлена Бойко149У наступному номері газети думка про єдиний фронтрозвивалася і поглиблювалася. Напередодні білими військамибули взяті Курськ, Бахмач і Конотоп, остаточна перемога надбільшовиками ставала все більш реальною. Тому у невеличкійзамітці «До згоди» йшлося, що на порядку дня має статиоб‘єднання всіх державницьких елементів країни для боротьбиз більшовиками.

Мусить бути вироблена спільна платформадля об‘єднання сил під прапорами Добровольчої армії і тимисилами, що об‘єднані з Петлюрою, оскільки і ті, і другі маютьспільного ворога і спільну мету — боротьбу з більшовизмом14.Наскільки подібні сподівання були далекими від реалій видноз того, що вже наступного дня УНР змушена була офіційнооголосити війну ЗСПР.Як виявилося, пропоноване об‘єднання не лише офіційнавлада, а й російська демократія бачили дещо по-іншому, ніжукраїнці. Газета «Киевская жизнь», яку видавали російські со-ціал-демократи (меншовики), у передовій статті схвально відгукну-лася про позицію газети «Слово» і додала, що за першим крокомдо об‘єднання треба зробити ще один маленький крок. «Цейкрок — єдина Росія»15, — стверджувала російська демократія.«Слову» довелося вступити у полеміку з нею й доводити, щоєдиний фронт у боротьбі проти більшовиків і єдина Росія — церізні речі.Разом з тим, воєнні успіхи білих і швидкий, як здавалося,крах більшовизму, змушували українців йти далі й визначатисьу питанні про об‘єднання на державному рівні. Це зробив нашпальтах того ж «Слова» його провідний публіцист, відомийукраїнський політик В.Садовський. У статті «Самостійністьі федерація» він докладно проаналізував попередній хід державо-творення і зробив висновок, що самостійність не врятувала відбільшовизму, й існування «більшовицького оазісу» у Москвіє перепоною для налагодження й розвитку нормального життяв Україні. Тепер, за сучасних політичних обставин, з‘явилося14 Слово. — 1919. — 10 (23) вересня.15 Киевская жизнь. — 1919. — 10 (23) сентября.

Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр.2012. Випуск 8150нове, спільне з іншими частинами колишньої імперії, завдання —боротьба з більшовизмом у всеросійському масштабі. Реальнимоб‘єднанням державницьких елементів, що протистоять більшо-визму, автор вважав Збройні сили Півдня Росії, хоча й бачив, щоу білому таборі є певні групи з відверто реакційними цілями.У підсумку він стверджував: «Оголошення самостійності Украї-ни було тим тактичним кроком, який при тодішніх політичнихобставинах був необхідним і виправданим». Але відмінні обста-вини сьогодення «утворюють об‘єктивну необхідність поставитина порядок дня справу федерації», причому це має бути зробленополітичними групами обох таборів16. Політична програма, викла-дена В. Садовським, по суті повторювала Федераційну грамотугетьмана П. Скоропадського від 14 листопада 1918 р.Оприлюднена «Словом» політична позиція не знайшла одно-стайної підтримки громадськості. Фактично, вона не гуртувала,а роз‘єднувала українців. У відповідь на заклик до об‘єднанняголовний редактор «Променя» А. Ніковський зі сторінок газетизаявив, що він не готовий єднатися не лише з ЗСПР, але й зросійськими демократами з «Киевской жизни». Водночас газетапрямо критикувала політику білої влади щодо України, у якій небуло нічого нового, порівняно із старою Росією. Замість Украї-ни знову з‘явився «Південь Росії» та поділ на три, нікому незро-зумілі генерал-губернаторства. «…Це надзвичайно симптома-тично, що нові спроби ніби оздоровлення державного життяпочинаються як раз з того місця, на якому зламала собі в‘язистара державність», — констатувала газета17.Можна припусти-ти, що думка «Променя» більше відповідала настроям українціву Києві, і з розвитком подій вона ставала все більш поширеною.Відверто негативно виступ «Слова» був зустрінутий уКам‘янці-Подільському. Згодом стало відомо, що ЦК УПСРвиключив В. Садовського з лав партії за участь у газеті «Слово»,яка «провадить антинаціональний курс, проповідує ідею феде-рації і угоди з Добровольчою армією». У відповідь редакція16 Слово. — 1919. — 13 (26) вересня.17 Промінь. — 1919. — 17 (30) вересня.«Слова» заявила, що вона «веде лінію української реальноїсоціал-демократичної політики», тоді як ЦК партії відірвався відбільшості пролетаріату, від районів робітничого руху, й подібнійого постанови «перетворюють партію в секту»18.Подальший розвиток подій призводив до певної переоцінкисвоєї позиції й «Словом». В усякому разі, у редакційній статті«На роздоріжжі» 25 вересня газета вже змінила акценти і тепер,шукаючи спільну мову з денікінською владою, закликала її доспівробітництва з суспільством.

«До державних і адміністратив-них справ треба підходити обережно і обходитися тут бездопомоги широких громадських мас, без їх довір‘я і співробіт-ництва неможливо», — писала газета. Розвиваючи цю думку,12 жовтня вона знову наголошувала, що «справжня державнаполітика мусить полягати на утворенні коаліції всіх державнихелементів, причому головне місце в цій коаліції відповідно донаших обставин має займати селянство». 14 жовтня газетависловлювала занепокоєння тим, що «у владі не задіяні місцевіелементи. Як колись за кожною серйозною справою відсилалидо Петербурга, так тепер до Ростова. Старі методи проглядаютьу ставленні до українського руху, у тій ролі, яку відіграютьШульгини і Савенки».На початку листопада ситуацію, яка дедалі ускладнювалася,проаналізу ав В.Садовський у статті «Російське громадянствоі українська справа». Він з жалем писав про погіршення стано-вища українства, наступ на головні досягнення національногоруху — школу, книгу, елементарні права українців. І відзначав,що серед цієї «оргії руйнування» українці залишаються самот-німи, не відчувають жодної організаційної підтримки з бокуросійської демократії. Російська демократія не спромоглася нажодну акцію на захист національних прав українців. «Тепердумати і говорити про якесь порозуміння цілком безцільно, —підводить підсумок автор. — В боротьбі за наші права ми18 Киевская жизнь. — 1919. — 16 (29) сентября; Слово. — 1919. — 15 (28)жовтня. Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр.2012. Випуск 8152мусимо йти одні»19. Таким чином, ставало цілком очевидним, щоспівпраця як із владою, так і з російською демократією, до якоїщиро прагнули українці в інтересах спільної боротьби протибільшовизму, не відбулася. І сталося це не з вини українців.Наскільки можна судити з української преси, контакти міжукраїнцями, що опинилися по різні боки фронту, були обмеже-ними. В усякому разі, інформація у кам‘янецьких газетах щодостановища у Києві, життя української громади подавалася звеликим запізненням і носила не завжди достовірний характер.Зрозуміло, що у київських газетах з цензурних міркувань від-повідна інформація також була вкрай обмеженою. Але є деякіфакти, що свідчать про критичне ставлення ліберального україн-ства до політики Директорії. 10 жовтня у «Промені» з‘явиласястаття А. Ніковського «Національний більшовизм», у якій авторглузував з приводу наказу міністра освіти Директорії Н. Грігорі-їва про вилучення з бібліотек біля ста назв «антиукраїнських»книжок, до яких потрапили навіть такі класичні твори як поема«Полтава» О.Пушкіна та роман «Вогнем і мечем» Г. Сенкевича.Серед проблем міського життя особливе занепокоєння укра-їнської громади викликала освіта. Не вистачало шкільних при-міщень, практично всі будинки потребували ремонту, бракувалопідручників, не було запасів палива на зиму. Головною причи-ною, безперечно, був брак коштів — за денікінським законодав-ством українській школі було відмовлено у державному фінан-суванні.

Навіть прихильники білої влади вважали таке рішення помилковим. Полтавський комітет кадетської партії звернувся зприводу наказу про українську освіту до Особливої наради, девказав, що подібне рішення «…може бути сприйнято як актвідновлення боротьби з українським національним рухом».Комітет партії вважав за необхідне переглянути це розпоряджен-ня в дусі прихильного ставлення до національних потребукраїнців20.19 Слово. — 1919. — 26 жовтня (8 листопада).20 Киевская жизнь. — 1919. — 5 (18) сентября. Українське громадське життя Києва під владою білогвардійцівОлена Бойко153Попечителем Київського учбового округу денікінці призна-чили відомого українофоба, ректора університету Св. Володи-мира проф. Є. Спекторського. Делегації представників чотирьохукраїнських гімназій, яка 17 вересня звернулася з клопотаннямпро фінансову допомогу, він відверто заявив: «Оскільки україн-ське військо є політичним ворогом білогвардійського режиму,влада відмовляється утримувати українську освіту»21.Іншим було ставлення до української освіти демократичноїгромадськост і Києва і перш за все вчителів. За роки революціїу свідомості освітян Києва відбулися значні зміни. У 1917 р.більшість київського вчительства негативно сприймала першікроки українців у створенні національної освіти. Тепер вонизаймали цілком відмінну позицію. 14 вересня правління Все-російського учительського союзу — профспілки вчителів, якаоб’єднувала представників різних національностей, оприлюдни-ло резолюцію про рівноправність мов в освіті. 18 вересня резолю-ція стала предметом обговорення на багатолюдних зборахКиївської організації союзу. Думки розділилися, частина вчите-лів не погоджувалася з резолюцією, але більшість вважала рі-шення влади щодо української освіти несправедливим. 27 вере-сня питання було повторно поставлене й проголосоване научительських зборах. Більшістю (259 проти 137) було ухваленопостанову вважати позицію правління правильною і затвердитирезолюцію: «Народ український, так само як руський, польськийі єврейський, має право на свою національну школу на рідніймові... Визнання з боку держави за українцями права творитисвою школу, культуру та літературу дасть можливість народуукраїнському внести свою лепту до скарбниці світової культури.До проведення в життя цих принципів… учительство м. Києвазакликає владу і суспільство»22.Міська дума також підтримала домагання українців. Членуправи, голова міського комітету з народної освіти А. Ярошевич21 Рада. — 6 (19) вересня.22 Киевская жизнь. — 1919. — 1 (14), 6 (19) вересня; Промінь. — 1919. —17 (30) вересня. Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр.2012. Випуск 815424 вересня зробив доповідь, у якій запропонував залишитиукраїнські школи, мотивуючи це як правом українців на освітурідною мовою, так і тим, що вони були відкриті Міською ду-мою, і за це рішення голосували усі гласні, в т.ч. й «непартій-ного руського блоку». Міська управа ухвалила: «1)принципововважати необхідним існування у Києві учбових закладів з викла-данням на українській мові; 2)порушити перед генералом Дені-кіним клопотання про надання Київському міському самовряду-ванню права утримувати за свій рахунок такі заклади»23.Військова влада залишила це рішення без уваги. І хоч Міськадума ще неодноразово порушувала перед нею питання щодоукраїнської освіти, поліпшити її становище вона не змогла.12 жовтня представники Товариства шкільної освіти зновувідвідали проф. Спекторського з ряду нагальних питань україн-ської освіти у місті.

З огляду на реакцію громадськості, його тондещо змінився, тепер він обіцяв, що українські школи отри-мають державну підтримку, але не раніше Різдва, коли будеостаточно з’ясований відповідними ревізіями рівень і стан україн-ської освіти. «…Треба викинути із шкіл всякий «самостійниць-кий дух», а також почистити персонал, позбавивши його відо-мих, яскравих самостійників», — резюмував Спекторський24.23 вересня газета «Промінь» оприлюднила відозву Товари-ства шкільної освіти (ТШО) «До українського вчительства і гро-мадянства», яка закликала «…готуватися взяти замість державина свої плечі весь тягар справи національної освіти». У 1919 р.національну освіту рятували він занепаду самі українці, які,сприймаючи це як свій громадський і патріотичний обов’язок,виявили надзвичайну активність. Рух на допомогу школі набуввсеукраїнського характеру, не залишилося байдужим й україн-ське громадянство Києва. Пожертви у фонд ТШО робили окремігромадяни й колективи, ухвалювалися рішення про відрахуван-ня певного проценту від заробітних плат і доходів. Найбільшудопомогу надали кооперативи. Кооператив «Городской потреби-23 Киевская жизнь. — 1919. — 12 (25) вересня.24 Слово. — 1919. — 24 жовтня (8 листопада). Українське громадське життя Києва під владою білогвардійцівОлена Бойко155тель» на своїх зборах ухвалив перерахувати на потреби україн-ської освіти у Києві 200 тис. крб., а загалом київські коопера-тиви виділили 3 млн. крб. Товариство ПОЮР25виділило 500 тис.,потім ще 1 млн. крб., ухвалило перераховувати 1% з усіх укла-дених угод. Загальні збори службовців Українського кооператив-ного страхового союзу ухвалили відраховувати 2% доходів наукраїнську школу. Масовим явищем були благодійні акції,вистави і концерти, які влаштовували як професійні актори, так іаматори. Благодійний концерт на користь Товариства шкільноїосвіти дав хор під керівництвом В. Верховинця. У Троїцькомународному домі відбулась вистава «Дві сім’ї» за участюМ. Заньковецької. У Другому міському театрі — «Запорожець заДунаєм».Преса широко висвітлювала участь в акціях відомихгромадських діячів, митців, корифеїв української сцени.Газета «Слово» за ініціативи читача Микитенка зверну-лася 31 жовтня до українців із закликом: «35 мільйонів україн-ців, даючи по 1 карбованцю на рік, можуть утримати тисячішкіл. Невже ви не дали ще того карбованця?» й розпочала збірпожертвувань.

На шпальтах газети щодня друкувалися спискиблагодійників, усього було названо 468 прізвищ. Найбільші по-жертви поступили від громадян І. Терпила (1000 крб.), В. Верхо-винця (500 крб.), М. Прокоповича (500 крб.).Збір коштів на українську школу став всенародною спра-вою. «Хочеться підкреслити ще один, важливий з громадськогобоку факт, — писав «Промінь», — активну підтримку громадян-ством всіх національностей української школи. І це тоді, колижиття котить під прапором виразної громадської байдужості.Тим часом на українську школу дають росіяни (Одинець, Зару-бін), євреї (Зільберфарб, Фрумін); несуть свою долю робітники(Центральне бюро профспілок, залізничники, мірошники, друка-рі); солідно відгукуються кооперативи… Простежте за вистава-ми протягом тижня і ви побачите, що як не одна, то дві виставипризначаються на збільшення шкільного фонду»26.25 Потребительское общество Юга России.26 Промінь. — 1919. — 2–9 (15–22) грудня. Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр.2012. Випуск 8156Завдяки громадській ініціативі українські освітні установизмогли приступити до навчання. Першою розпочала навчальнийрік 26 вересня 1-ша українська гімназія ім. Т. Шевченка. Усьогож число українських шкіл у місті скоротилося з 19 до 14, з якихбуло 5 гімназій. Навчальний процес в усіх київських школахчерез матеріально-побутові умови відбувався з великими усклад-неннями. Катастрофічна нестача фінансів позначилася й наросійській школі.Далеко не в повному обсязі, проте відновила навчання україн-ська вища школа. Для цього керівництву Українського національ-ного університету (ректор Ф. Сушицький, професори Г. Павлу-цький та О. Корчак-Чепурківський) довелося відвідати Ростов.В результаті університет отримав статус приватного вузу, щоутримувався на приватні кошти. Він знову ділив приміщенняз університетом Св. Володимира, оскільки будинок військовогоучилища, наданий йому у 1918 р., використовувався для потребармії. На відміну від університету Св. Володимира, який так і нерозпочав навчання студентів, український університет відновивйого з середини жовтня. Заняття відбувались на історико-філо-логічному, юридичному та частково медичному факультетах.І хоч проходили вони у неопалених приміщеннях, протестуденти були налаштовані бадьоро27.Українська академія мистецтв також існувала як приватнийзаклад. Її фінансування взяло на себе ТШО. Заняття розпочалися21 жовтня в новому приміщенні по Георгіївському провулку утрьох майстернях: композиції і народного орнаменту (В. Кричев-ський); фрески, мозаїки і монументального мистецтва (М. Бой-чук), графіки (Г. Нарбут). Загальні предмети читали М. Макарен-ко та Д. Щербаківський. Передбачалося відкриття ще чотирьохмайстерень. У списках студентів значилося 253 особи. Розпо-чалися заняття в українському відділі педагогічного (Фребелів-ського) інституту, серед викладачів якого були П. Тутковський,Є. Перфецький, В. Верховинець, В. Зіньківський, В. Артоболев-27 Слово. — 1919. — 13(26) листопада. Українське громадське життя Києва під владою білогвардійцівОлена Бойко157ський. Діяла Українська драматична школа з вечірньою формоюнавчання.Важливу роль у житті киян відігравала церква. І хоч радян-ська влада демонструвала негативне ставлення до релігії тапропагувала атеїзм, ставлення населення до церковних обрядівне змінилося. За спостереженнями газет кількість відвідуванькиївських храмів за більшовиків навіть збільшилася. Не скоро-тилося й число зареєстрованих у церкві шлюбів та народжень,хоча узаконені були й цивільні обряди28 .Керівництво Київською єпархією здійснював спочатку єпис-коп Назарій, 30 вересня його заступив митрополит Антоній,відомий українофоб та антагоніст української церкви. 16 вере-сня відновила свою діяльність Єпархіальна рада. Стоячи насторожі «єдиної неділимої Росії», керівництво Київської єпархіїрозпочало відкриту боротьбу з українським церковним рухом.Проголошена законом Директорії 1 січня 1919 р. Українськаавтокефальна церква не була визнана Російською православноюцерквою. Але за радянської влади у Софійському та Микіль-ському соборах, а також в Андріївській церкві богослужіннявідбувалися українською мовою. Тепер церковна влада виріши-ла повернути храми їх попередньому причту. Єпископ Назарійзвернувся листовно до губернатора з проханням припинитислужбу Божу у згаданих церквах.26 вересня до Андріївської церкви прибув поліцейськийчин, який змусив парафіяльну раду дати підписку, що надалібогослужіння буде вестися церковнослов’янською мовою. Наступ-ного дня, коли парафіяни зібралися на вечірню службу, їм проце було повідомлено. Покинувши храм, віруючі влаштувалиімпровізоване богослужіння навколо нього, вони стали на ко-ліна, молилися й співали. Скандальна подія привернула увагусторонньої публіки, зібралося багато людей. Частина з них,налаштована антиукраїнські, лаяла «сепаратистів» і «мазепин-ців». Але як виявилося, в українців знайшлося достатньо28 Киевская жизнь. — 1919. — 6 (19) вересня. Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр.2012. Випуск 8158симпатиків. Люди обурювалися: «Євреям вільно молитися, якхочуть, штунді вільно, а православним українцям — не вільно!»Більшість публіки була на боці українців і доводила, що нікомуй ніде не можна забороняти молитися, як він хоче. Людизійшлися на тому, що подібні дії церковної влади штовхаютьукраїнців до сепаратизму29 .Незважаючи на заборону, богослужіння українською мовоюне припинялися. Наприкінці вересня церковна влада розпочаласлідство, відсторонивши від служби священиків і дияконівВ. Липківського, Н. Шараєвського, М. Ольшевського, П. та І. Тар-навських, С. Пилипенка, М. Грушевского, О. Дурдуківського,А. Нездельницького, Ф. Гаркавенка, С. Хрипка. Їх звинуватилиу непокорі єпископській владі та рішенню Всеукраїнськогоцерковного собору — проведенні служби українською мовою.Аргумент, що вони керувалися волею народу, був визнанийдуховним начальством «цілком неспроможним». Згідно до кано-нічних правил покарання передбачало позбавлення сану. Поки жсвященикам заборонялося служити, в надії, що вони розкаю-ться30. Священики не розкаялися. Слідство тягнулося млявобільше місяця, але жодних висновків не дійшло. Конфлікт нав-коло українських парафій викликав обурення й палкі дебатисеред членів Київського релігійно-філософського товариства. Дум-ки науковців розділилися, частина членів товариства підтрималаукраїнців.На численні вимоги віруючих та громадських організаційпро надання церковних приміщень, влада змушена була дозво-лити з 11 жовтня українську службу у Макаріївській церквіСофійського собору, яка виявилась надто малою, щоб вміститиусіх віруючих. Місіонер російської православної церкви в Укра-їні священик С. Потєхін 10 жовтня на засіданні місіонерськоїради виступив з доповіддю, у якій констатував, що українськийцерковний рух навіть у Києві глибоко вкоренився серед насе-29 Промінь. — 1919. — 14 (27) вересня, 17 (30) вересня.30 Там само. — 18 вересня (1 жовтня). Українське громадське життя Києва під владою білогвардійцівОлена Бойко159лення і закликав вищу церковну владу піти назустріч право-славним українцям та надати їм церкви для богослужінь31.

В жовтні була утворена Об‘єднана рада українських пара-фій. Вона визначила найближчі цілі і завдання, виконання якихвже йшло повним ходом: переклад служб божих і складаннязбірників промов; розвідки з історії української церкви; скла-дання популярних книжок релігійно-морального змісту, підручни-ків для шкіл, переклад богословської літератури; видання всіхзазначених творів; організація українських парафій, утвореннякадрів духовних осіб для українських причтів, заснування релігій-но-просвітницьких товариств32. На початку листопада делегаціяради відвідала митрополита Антонія, з яким було досягнутопорозуміння з ряду питань. Завдяки клопотанням ради з 7 листо-пада було дозволено службу у більш просторій Теплій церквітого ж Софійського собору. І хоч у церквах, де раніше служилиукраїнці — Микільському соборі та Андріївській церкві —тепер на вечірню службу приходило не більше 10–15 осіб, їх такі не повернули українській громаді.Ідеологія російського націоналізму не знаходила підтримкиу Києві, де за переписом березня 1919 р. 42,6% населенняскладали росіяни, 25% — українці, 21% — євреї, 6,8% — поля-ки33 . Вона зазнала цілковитого краху ще у 1917 р., й намаганнязгуртувати під її гаслами суспільство у 1919 р. було фатальнимполітичним прорахунком ЗСПР. На те, що у Києві пануєпесимізм, тоді як «Ростов повний віри і ентузіазму», вказувалачорносотенна преса у статті з промовистою назвою «Столиця,яка відцвітає» ще 11 жовтня34. Ймовірно, підставами дляпесимізму від початку могли слугувати конфлікти з міськимсамоврядуванням, прихований антисемітизм влади, дискриміна-ція української мови і культури. «Надлом, що стався в громад-ському житті Києва після нальоту більшовиків, не минає. Панує31 Слово. — 15 (28) жовтня.32 Промінь. — 1919. — 18 (31) жовтня.33 Слово. — 1919. — 21 вересня (4 жовтня).34 Вечерние огни. — 1919. — 28 сентября (11 октября). Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр.2012. Випуск 8160загальна непевність, не бачимо творчої роботи, не бачимо волідо цієї роботи. Місто перебуває у владі чуток… Складаєтьсяважка атмосфера, яка гальмує всякий живий почин, яка утворюєнепереможну перешкоду для будівничої праці», — констатувало«Слово» 29 жовтня.Апатію і байдужість суспільства газета вважала результатом«одірваності сучасної влади, її ізоляції від місцевих елементів,місцевих громадських сил... Ті громадські елементи, на якіспирається сучасна влада — Шульгини, Савенки, по своємусоціальному значенню уявляють настільки незначну силу, щоспиратись лише на них, думати врятуватись за їх допомогоюі наладить державне життя їх силами було би неприпустимоюпомилкою». Щоби перебороти панічні й байдужі настрої, требаспиратись на місцеві елементи, впроваджуючи в державномубудівництві курс, який відповідає їх вимогам і потребам35.Думкам української соціал-демократії були суголосні виснов-ки кадета В. Вернадського, який весь час денікінської владимешкав у Києві. У своєму щоденнику вчений пильно відстежу-вав усе, що відбувалося в білому таборі, характеризував і аналі-зував думки і настрої, що панували у Києві. 4 листопада вінзаписав, що «важкий настрій Києва», підсилений побутовиминегараздами, створює влада, де «зібралися «чорносотенники».У Києві, вважав Вернадський, до добровольців ставляться гірше,ніж в інших містах, адже владу не підтримують: 1) українці;2) євреї; 3) демократичні кола. В усьому винна політика влади,у якій зараз мало державності, «замість єднання — розбрат»36.Попри загальні негаразди, українська громадськість Києване перебувала у стані відчаю й бездіяльності. «Єдине, в чому миможемо позаздрити українцям — це їхньому бадьорому, безжур-ному настрою, який так різко відрізняється він панічногонастрою київського обивателя»37, — відзначали російські газетивже після спроби більшовиків захопити місто. Загальний тон35 Слово. — 16 (29) жовтня.36 Вернадский В.И. Дневники. 1917–1921. — К., 1994. — С. 176.37 Вечерние огни. — 1919. — 28 сентября (11 октября). Українське громадське життя Києва під владою білогвардійцівОлена Бойко161української преси також був більш конструктивним у порівнянніз російською.Трохи згодом ті ж газети «Молва», «Объединение», «Вечер-ние огни» констатували, що в українських колах після періодусуму знову починається підйом настрою і життєдіяльності.«Відкрито політичною діяльністю українці в Києві, звісно, незаймаються, — писали «Вечерние огни», — але «Українбанк»,«Дніпросоюз» та ін. кооперативи перетворились на маленькіклуби, де українці збираються, балакають на рідній мові і обго-ворюють політичні і громадські новини. Велику увагу українціприділяють релігійним питанням»38.Російське громадське й культурно-мистецьке життя післятого, як місто пережило напад більшовиків, поступово занепа-дало. Припинили вихід газети «Киевский курьер» та «Объедине-ние», місто залишали відомі актори, співаки, театральні режисе-ри. Виїхав до Харкова цирк «Чинізеллі».

Натомість, в жовтні-листопаді активізувалося українське культурне життя. 23 листо-пада був відкритий сезон колективом драматичних акторів колиш-нього Державного театру, який тепер називався театр ім. Т. Шев-ченка. Його очолили режисери О. Загаров та Г. Юра, серед акто-рів були Г. Борисоглібська, В. Барвінок, Л.Гаккебуш, Н. Доро-шенко, А. Залєвська, М. Заньковецька та ін. Театр відновив свійпопередній класичний репертуар39.За ініціативи оперних співаків склався Український вокаль-ний ансамбль на чолі з К.Стеценком, який складався з хору (15осіб) та кобзарської капели (6 осіб). Зразком для нього слугувалаДержавна капела О.Кошиця, створена за Директорії для поширен-ня й пропагування українського мистецтва. В репертуарі пере-важали твори українських композиторів, в кобзарської капели —думи, марші, кантати. Ансамбль збирався вести концертну діяль-ність, а згодом також планувалася подорож до Західної Європи.Яскравою громадською акцією став концерт на користьбезробітних українських акторів, влаштований 21 листопада38 Вечерние огни. — 1919. — 12 (25) октября.39 Слово. — 1919. — 17 (30 листопада). Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 рр.2012. Випуск 8162Всеукраїнською профспілкою діячів театрального мистецтва.Диригентом виступав В. Верховинець, конферансьє — Л. Кур-бас. У першому відділенні відбулась вистава «Гетьман Доро-шенко». У другому був запланований концерт артистів опери тавокального ансамблю, який довелося скоротити через те, щовідключили світло. 23 листопада у залі Коопцентру відбувсядругий концерт вокального ансамблю, який пройшов з великимуспіхом. 5 грудня артистичними силами був влаштований вечірпам‘яті Т. Шевченка.Продовжували діяти українські видавництва. Зокрема, това-риство «Друкарь» випустило серію з 10 малюнків відомих україн-ських художників на поштових картках, які були надруковані уБельгії. Під редакцією В. Модзалевського, за участю К. Широць-кого, М. Біляшівського, Д. Щербаківського готувалося 2-х томневелике видання «Український старовинний портрет». Воно містиловступну розвідку з історії українського портретного живопису, 200репродукцій портретів, короткі статті-біографії до кожного з них40.18 листопада був затверджений статут кооперативного видавни-чого товариства «Культура», яке спеціалізувалося на виданніпідручників, а також шкільного приладдя, малюнків, іграшок дляпотреб української школи41.У кінцевому підсумку зазначимо, що українці разом з усімамешканцями Києва вітали Добровольчу армію як визволителькувід більшовиків, але зважаючи на ідеологію та політичний курсбілої влади, не стали її прихильниками. Політику білих вониоцінювали цілком об’єктивно, тому ілюзії щодо неї швидко роз-віялися. Українці Києва змогли протиставити відверто антиукраїн-ському режимові громадську ініціативу, завдяки якій українськежиття у місті тривало. Звичайно, про політичну діяльність, пропа-гандистські акції не могло бути й мови, національне життя обмежу-валося культурно-освітньою сферою. Свою доволі активну громад-ську роботу українські кола спрямували на підтримку освіти йкультури, яким політика білої влади загрожувала занепадом.

Pinochet
22-08-2016, 20:23
Все таки Київ не менш чарівний ніж Львів. Відчувається своя особлива багатовікова енергетика, це круто!


http://i.imgur.com/HB9q490.jpg

Дуже гарна будівля!

Veles
26-08-2016, 04:00
Якщо не помиляюсь, цей будинок сильно перебудували в наш час

andriyko
26-08-2016, 14:31
Остання будівля навіть занадто перебудована.

Veles
03-09-2016, 03:40
Саркофаг Ярослава Мудрого, Софійський собор
http://2.bp.blogspot.com/-zl2vnhTVGWs/UgkUofLyz8I/AAAAAAAADD4/EU5ohHMcrsk/s1600/IMG_0399.JPG

Не варто, на мою думку, ідеалізувати наших монархів, чи взагалі будь яких монархів, але якщо розглядати особистості в контексті свого часу, то за нього було багато зроблено як для Києва, так і для держави. Його спадщину можна і сьогодні спостерігати скрізь по місту.

Написати можна багато чого. Т и с я ч у р о к і в тому, Ярослав серйозно взявся за реформи. За його керівництва, було імпортовано з Римської імперії (в якій вже не було Риму) величезну бібліотеку з різних тематик, як релігійного, так і світського змісту. Метою було створення вищого навчального закладу - Київської Академії. Спадщиною цієї академією можна назвати всі українські навчальні заклади всіх часів. На початку ХVII століття її було офіційно відновлено Петром Могилою і Петром Сагайдачним. Згідно історіографічних традицій, вважається, що з часу окупації татаро-монголами академія переховувалась по різним монастирям і пещерах, і що у 1615 року її було лише відновлено як централізований заклад у Києві. Отже, вже у 11 столітті, кияни з заможних дітей навчались в Київській Академії іноземним мовам та наукам, зрозуміло, що був і сильний ухил щодо вивчення Біблії.

Як мінімум Києво-Могилянську академію можна вважати духовним спадкоємцем Київської Академії Ярослава Мудрого. Її було закрито тільки у 1817 році, натомість, майже відразу, було відкрито Київську духовну академію. Метою цієї ракіровки було посилення кацапизації міста, але насправді, як і з іншими навчальними закладами в Києві, все направді було не так просто і проукраїнський елемент академії був дуже сильним навіть в часи найгіршої кацапизації.

Ладно, це я вже далеко відхилився від самого Ярослава. Окрім Академії, він заснував і Бібліотеку, яка зберігалась в Софійському Соборі. Як відомо, Ярослав і сам писав книги і віддавав їх в цю бібліотеку. Що саме сталось з цією бібліотекою невідомо, але у Софії у всі часи продовжувалась зберігатись велика колекція стародруків різних напрямків.

Також укладено Правду Ярослава, збіг законів. Засновани кілька монастирів, зокрема Києво-Печерський. Були збудовані брами до в'їзду в місто. Імітація лядських воріт стоїть на майдані, а Золоті ворота були відновлені над оригінальними руїнами.

http://i.imgur.com/3nNIab8.jpg

http://i.imgur.com/iK9tnkI.jpg

http://i.imgur.com/9tT6WxV.jpg

http://i.imgur.com/FEvPpE8.jpg

Реконструкція
http://i.imgur.com/z9bauIw.jpg

http://i.imgur.com/pMr9Sdi.jpg

http://i.imgur.com/fRaMCcg.jpg

Взагалі, за Ярослава, місто прийняло вже більш-менш звичні розміри старого Києва. Це територія від майбутньої Андріївської церкви до Майдану Незалежності (лядські ворота) потім уздовж пагорбів Хрещатику і до Золотих воріт, далі по вулиці Ярославів Вал до Львівської площі і на півночі приблизно уздовж пейзажної алеї. Печерська лавра існувала у передмісті.

andriyko
15-09-2016, 22:09
https://scontent.fhen1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/14355555_615268272011189_6524973438409866593_n.jpg ?oh=9d9b9ab1a87965094006c82da41c79a1&oe=583E50D2

AndriySH
10-11-2016, 00:26
http://s1.radikali.ru/uploads/2016/11/10/f70de4df2fe72e9a81ff50c3bbb4a960-full.jpg

Ця книга написана зі спогадів «дітей війни», які пережили оку-
пацію Києва і, не менш тривожний, післявоєнний період. Окремі глави
присвячені київській злочинності («Чорна кішка», безпритульники і зло-
дії), інвалідам і юродивим. Досить детально описані Євбаз та Шулявка,
ігри та витівки дітвори. Автор прагнув додати своїй збірці документаль-
ний характер. Неопубліковані раніше спогади чергуються з архівними
документами, публікаціями в пресі та авторським аналізом.

СОДЕРЖАНИЕ
От автора .................................................. ........................................ 4
1. Киев, голод, война (воспоминания Галины Ляшенко) .............6
2. Дом на Евбазе (воспоминания семьи Бубновых) ...................20
3. Загадки времен оккупации .................................................. .....42
Пекарня на Воровского и футбол. Итальянцы в Киеве.
«Дом специалистов»
4. Каннибалы в оккупированном Киеве? ....................................50
5. Послевоенный Киев .................................................. ...............56
6. «О вкусной и здоровой пище» ................................................68
7. Шулявка .................................................. ..................................83
8. Солдаты Вермахта – пленные и мертвые .............................. 89
9. Инвалиды и юродивые .................................................. .......... 97
10. Евбаз .................................................. ....................................104
11. «Черная кошка»: киевский след ..........................................113
12. Воры и мошенники .................................................. .............118
13. Шпана с окраин .................................................. ..................134
14. Оружие и взрывчатка .................................................. .........143
15. Охота и рыбалка .................................................. .................152
16. Киевские голуби .................................................. .................156
Эпилог .................................................. .......................................163
Приложение:
Словарь жаргонных слов, встречающихся в тексте ..............165
План-схема послевоенного Евбаза ..........................................166
Скачать: http://dropmefiles.com/r4scQ
Ссылка будет работать только сутки, свежие ссылки будут здесь - http://boristen70.livejournal.com/

AndriySH
10-11-2016, 00:48
http://ic.pics.livejournal.com/boristen70/21469229/124283/124283_original.jpg
Разрешение карты: 13744x6384 (!)
Скачать: http://kievograd.org/maps/1846-kiev-voen-plan.zip (129 МБ)


1. Источник

"План города Киева, гравированный при военно-топографическом депо" редакции 1846 года, в превосходном скане, в двух экземплярах, обнаружены мною в электронном архиве Национальной библиотеки Франции, где карты, имеющие статус общественного достояния (public domain) предоставлены для просмотра онлайн, либо для скачивания маленькими кусочками. После некоторых технических операций карты стали доступны целиком, для удобного скачивания и просмотра.
Легенда к этой карте доступна в книге Фундуклея.
Доступная и четкая военная карта 1846 года имеет, пожалуй, для изучения краеведения 19 века то же значение, что план Ушакова для века 17-го.


2. Краткое и выборочное описание карты

На карте отображен большей частью правый берег и немного левого, включая Никольскую слободку, обозначенную буквой "M". Там же буквой "i" подписано озеро Русанов, и "h" - озеро Святыще, ныне поглощенное отрезком Русановского канала вдоль улицы Флоренции.
Кажется, на плане показаны все здания, даже сараи, но вместо крепостей - пустые их очертания. Такое мы видим над Выдубицким монастырем, на холмах подле Лавры и так далее.
Большое внимание уделено рекам и другим водоемам, хотя мельчайшие порой не удостоились честь попасть на план. По ходу Лыбеди (обозначена буквой "a") хорошо виден наибольший на ней пруд (одна из букв "m") у деревни Нижняя Лыбедь Демиевка (обозначена буквой "D", район Московской площади ближе к Краснозвездному проспекту, местность стекольного завода) - он сгинул при строительстве железной дороги. В этот пруд у южного подножия Байковой горы (там где теперь улица Изюмская или местность Берлизовы огороды) впадают Лыбедь, Совка, а вскоре в Лыбедь после выхода из пруда (на выходе стоит мельница) вливается Ореховатка. У дамбы пруда на Лыбеди - Васильковская застава с мостом.
Любопытен ручей, впадающий в озеро Глинку - озеро считается глиняным карьером, и уже тогда поблизости стоял кирпичный завод семьи Эйсманов, перешедший затем в собственность Субботиных от Эмилии Субботиной, в девичестве Эйсман. На время составления карты это считалось хутором Эйсмана и обозначено числом 20.
Ручеек протекает и вдоль низовий улицы Ивана Кудри либо параллельно ей. А севернее, мимо Владимирской церкви по оврагу (см. "II") в направлении Лыбеди тоже бежит ручей, берущий начало эдак в окрестностях улицы Новопечерской. Церковь стояла на месте нынешнего Дворца "Украина", а площадь вокруг называлась Новостроенской, Владимирской и Базарной. Базар оттуда перенесли потом западнее, где он поныне.
Карта настолько подробна, что на ней показаны все аллеи в Царском парке! Речка Клов, составляемая из двух истоков, мостики через нее, мостики и мельницы на Сырце, все его притоки и пруды (обозначены буками "n"). Мосток на Кирилловском ручье из Бабьего яра, два мостика на ручье из Репяхового, но и мостик внизу нынешнего Смородинского спуска!
Иорданское кладбище (VI, 12) над Иорданской церковью (VI, 5) занимает уже только южный отрог (непосредственно за нынешней нотной фабрикой), хотя прежде было и на соседнем к северу. Четко очерчены рукотворные очертания отрога с этим кладбищем. Еще относительно цела гора, известная со стыка 19-20 веков как Юрковица, а ранее - Лысая. Хотя кирпичные заводы уже вовсю точат Кирилловские высоты, разрушая древние валы и курганы.
Подольская Канава с мостами на каждом пересечении с улицами. Пруд с плотиной на притоке Глубочицы, называемом диггерами Кудрявцем, однако Кудрявец - это давнее название всей Глубочицы.
На Зверинце, там где ныне улица Струтинского вливается в бульвар Дружбы Народов - большое Святое озеро. Над ним, на холме кладбищенском - церковь Иоанна Предтечи. Часть холма обжита. На холме напротив - уже тогда, прообраз улицы Мичурина (Ломаковской).
В квартале Пятачка между Бастионной и Киквидзе - православное кладбище (обозначено восьмеркой), через улицу Киквидзе напротив - кладбище "немецкое", а речка Бусловка (подписана буквой "b") начинается чуть ниже первого, а еще ниже вдоль Киквидзе, параллельно Бусловке - ручеек, вливающийся в озеро. Что же славилось водой на весь Киев? Речка или этот ручей? А на пригорке по другую сторону еще какое-то кладбище, на нем цифра 3. Всё это окрестности Института Искусства.
И так до бесконечности, каждый исследователь найдет на карте что-то любопытное именно для него, неведомое ранее.
http://semiletov.org/trudy/kievmap1846.html

wrdsn
11-11-2016, 18:28
На Кирилловской идут раскопки. Вот что нашли в слоях 11 века в Киеве сейчас. Раскопки еще не закончены.
Так похоже на Скандинавское знамя ворон. Прообраз герба Украины.

https://styler.rbc.ua/static/ckef/img/%2004_20.jpg

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/07/Penny_Raven_Amlaib_Cuaran.png/150px-Penny_Raven_Amlaib_Cuaran.png

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/10/Raven_Banner.svg/220px-Raven_Banner.svg.png

Jasse James
12-11-2016, 00:29
Уточняй цто улица Кириловская имеется ввиду а не Кириловская церковь. И раскопки закончены, затройщик приступает к работе. (Думаю речь идет о раскопе Баранова Славы)

Equario
29-05-2017, 13:48
868752941796261890

USSR-UA
29-05-2017, 13:53
839057896067514368

...рух був відновлений 10 травня 1925 року, одночасно із відкриттям мосту імені Євгенії Бош та Русанівського мосту. І так аж до осіні 1941 року.

Fizera
30-06-2017, 21:37
Андреевская церковь.
В этой церкви нет колоколов. По легенде, в древние времена на этом месте протекали подземные реки. Они ушли, когда на холме святой Андрей поставил крест. Он предсказал появление великого города и церкви в этом месте. Когда местные жители построили Андреевскую церковь, колокола водружать не стали: они верили, что от перезвона подземные воды могут вернуться. В начале ХХ века купола церкви заменили другими. Но они выглядели неважно, поэтому после скандала храму вернули прежние купола.

Fizera
01-07-2017, 21:40
Очень интересное издание о любимом городе Киеве (https://vilingstore.net/gorod-Kiev-i19507) с красочными фотографиями. Киевляне и гости города оценят по достоинству.

Veles
04-07-2017, 17:46
Очень интересное издание о любимом городе Киеве (https://vilingstore.net/gorod-Kiev-i19507) с красочными фотографиями. Киевляне и гости города оценят по достоинству.

Да, потрясающая статья

vnick
04-07-2017, 21:35
Да, потрясающая статья

Вообще вышак. Ничего подобного до сих пор о Киеве не читал!

Anatoliy1967
05-07-2017, 07:47
Очень интересное издание о любимом городе Киеве (https://vilingstore.net/gorod-Kiev-i19507) с красочными фотографиями. Киевляне и гости города оценят по достоинству.

Полная ерунда!

USSR-UA
07-07-2017, 12:51
А я оце думаю, як гадаєте, реально відновити Київський замок? Там на замковій горі зараз такий срач, а можна було б збудувати ще одну історичну візитівку міста...

http://myslenedrevo.com.ua/files/MDr/sci/kyiv/islands/2-4-1/1-7-kyiv-zamok-kyiv-castle.jpg

Може створити петицію? :)

USSR-UA
07-07-2017, 12:53
От спробуйте додати в своїй уяві замок на цю гору, ото був би відонhttp://moji.com.ua/good/uploads/2013/11/zamkovaya-gora-3.jpg

Veles
07-07-2017, 13:28
я за відновлення, було б ще одне цікаве місце для прогулянок

USSR-UA
07-07-2017, 13:34
я за відновлення, було б ще одне цікаве місце для прогулянок

А вночі з підсвіткою взагалі б супер було!

Rainymuz
09-07-2017, 12:13
А я проти новоділів. Якби там принаймні 10% стін лишилося, можна було б до цього прив'язатися, цеглою іншого кольору добудувати, мовляв, ось старе, а ось відновлене. А просто будувати на 100% сучасну будівлю... Навіщо? Краще на Замковій провести глобальне прибарання, зробити з якоїсь плитки-бруківки доріжки і освітлення, відеонагляд. І буде збс.

Jasse James
09-07-2017, 13:40
Мені ось такий підхід дуже сподобався

https://twistedsifter.files.wordpress.com/2016/03/edoardo-tresoldi-wire-mesh-building-10.jpg?w=800&h=533

https://twistedsifter.files.wordpress.com/2016/03/edoardo-tresoldi-wire-mesh-building-9.jpg?w=800&h=533

https://twistedsifter.files.wordpress.com/2016/03/edoardo-tresoldi-wire-mesh-building-2.jpg?w=800&h=533


За лінком більше фото
http://twistedsifter.com/2016/03/edoardo-tresoldi-resurrects-ancient-building-site-with-wire-mesh/

USSR-UA
09-07-2017, 17:03
А я проти новоділів. Якби там принаймні 10% стін лишилося, можна було б до цього прив'язатися, цеглою іншого кольору добудувати, мовляв, ось старе, а ось відновлене. А просто будувати на 100% сучасну будівлю... Навіщо? Краще на Замковій провести глобальне прибарання, зробити з якоїсь плитки-бруківки доріжки і освітлення, відеонагляд. І буде збс.

Ну он михайлівський собор на 100% новоділ, але виглядає на рівні софіївського

Equario
05-08-2017, 11:57
У минулу суботу був у "Музеї Історії Києва" (біля станції метро "Театральна").

Музей - доволі слабкий. Дорослий квиток 40 грн., музей займає лише один поверх - другий поверх. Експозиції побудовані не логічно - після 12-13 століття відразу йде 16 століття. Акцент зроблений на період окупації руснею.

Загалом, якщо показувати іноземцям, то Ок.

Veles
10-08-2017, 18:23
У минулу суботу був у "Музеї Історії Києва" (біля станції метро "Театральна").

Музей - доволі слабкий. Дорослий квиток 40 грн., музей займає лише один поверх - другий поверх. Експозиції побудовані не логічно - після 12-13 століття відразу йде 16 століття. Акцент зроблений на період окупації руснею.

Загалом, якщо показувати іноземцям, то Ок.

Сама будівля якісно зроблена, все сучасно, гарно але музейний фонд дійсно так собі, хоча макет замку прикольний. Таке враження, що експонати обирали в останню хвилину, щоб щось засунути.

skiffmc
05-09-2017, 10:16
У Чехії є місто, яке називається Кийов (Kyjov (https://cs.wikipedia.org/wiki/Kyjov))
А так назву міста трактують чехи

Název města se odvozuje od osobního jména Kyj. Muž jménem Kyj mohl mít Kyjov ve vlastnictví. Toto osobní jméno bylo ve slovanské oblasti poměrně rozšířeno.

Назва міста походить від ім'я Кий. Кийов міг бути місто у власності чоловіка на ім'я Кий. Це ім'я було в області розселення слов'ян досить пошиерене
тобто етимологія аналогічна з Києвом українським
єдине але, це те, що на гербі міста зображений кий. Тобто назва міста могла походити від кия (предмета), або ж кий (предмет) був гербом Кия (особи) - засновника міста
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/75/Kyjov_mestsky_znak.jpg/220px-Kyjov_mestsky_znak.jpg

USSR-UA
05-09-2017, 10:19
тільки який же це кий - це ж дубина))

Veles
17-09-2017, 23:13
1842
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/07/Kyiv_map_1842.jpg

Veles
26-09-2017, 04:30
Досліджуючи власне коріння по одній з не прямих гілок зіткнувся з таким явищем як "Московский завод колоколов имени Финляндскаго Николая Павловича, который находился по адресу Спасская, 32" у 1913 році - і не можу зрозуміти яке відношення якийсь московський завод має до київського подолу, та ще й з розташуванням у двоповерховому приватному будиночку на спаській вулиці (не зберігся)... В інтернеті шукав якийсь зв'язок завода з Києвом, в принципі, не знайшов, ну тільки що там купола для Києва іноді відливали. Скоріш за все представництво напевно, але якось дивно поставлено речення, наче там сам завод і стояв.

USSR-UA
26-09-2017, 08:56
Досліджуючи власне коріння по одній з не прямих гілок зіткнувся з таким явищем як "Московский завод колоколов имени Финляндскаго Николая Павловича, который находился по адресу Спасская, 32" у 1913 році - і не можу зрозуміти яке відношення якийсь московський завод має до київського подолу, та ще й з розташуванням у двоповерховому приватному будиночку на спаській вулиці (не зберігся)... В інтернеті шукав якийсь зв'язок завода з Києвом, в принципі, не знайшов, ну тільки що там купола для Києва іноді відливали. Скоріш за все представництво напевно, але якось дивно поставлено речення, наче там сам завод і стояв.

Може просто такий бренд? типу філія головного заводу

Veles
26-09-2017, 15:32
Може просто такий бренд? типу філія головного заводу

я приблизно так і думаю, мій прапрапрадід там рахується спочатку як керівник цього заводу а потім як власник заводу. Але я сумніваюся що власник московського заводу сидів на Подолі... в нього ще крамниця була у гостиному дворі згідно цієї інфи.

Ukrainian owl
13-10-2017, 19:27
918508331328790528

Ukrainian owl
29-10-2017, 22:00
924711541701857283

Veles
11-11-2017, 06:59
1846, замольовка Тарасом Шевченком... він тоді був тайним членом Кирило-Мефодіївського товариства і не здогадувався що малює університет названий на його честь, парк названий на його честь та бульвар названий на його честь (праворуч)
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f5/Taras_Shevchenko_National_University_of_Kyiv_10506 18.JPG

Питання: де він стояв, щоб так все побачити? Думаю десь на схилах біля круглоуніверситетської вулиці. Чи може він зібрався десь на дах готелю на Хрещатику. Тоді, Шевченко - перший київський руфер )

Veles
11-11-2017, 17:25
1870 рік. Європейська площа, театр, костел.
https://i.pinimg.com/originals/7e/92/bf/7e92bfe5ebfcdf90dd0030efe9247eab.jpg

Veles
25-11-2017, 20:35
Київ у другій половині XVII століття.

Радянська книга 1982 року російською мовою, але багато цікавих першоджерел

http://history.org.ua/LiberUA/KievII17v_1955/KievII17v_1955.pdf

Veles
09-12-2017, 07:54
Ярославів Вал
http://starkiev.com/wp-content/uploads/2017/05/%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2-%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D1%85-%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%8B-%D0%9D%D1%8B%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B9.-%D0%97%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BA-%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B0-%D0%A8%D1%82%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D 1%8F-%D0%94%D0%BE%D0%BC-%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%81%D0%BA%D 0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D 0%B2-%D0%92%D0%B0%D0%BB.jpg

Veles
09-12-2017, 08:00
1943, Лютеранська / Круглоуніверситетська
http://starkiev.com/wp-content/uploads/2012/05/1943-%D0%B3%D0%BE%D0%B4-6-%D0%BD%D0%BE%D1%8F%D0%B1%D1%80%D1%8F-%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%BB-%D0%9A%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B0%D1%80%D 0%BC%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9-%D0%B8-%D0%A0%D0%BE%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D 1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9-%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86-e1345500914434.jpg

Veles
09-12-2017, 08:08
Счастливые советские времена, 1980
http://starkiev.com/wp-content/uploads/2012/05/1980-%D0%B5-%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%8B.-%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%B2-%D0%A2%D0%BE%D0%BA-17-21.jpg

http://starkiev.com/wp-content/uploads/2012/05/1970-%D0%B5-%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%8B.-%D0%93%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%8B%D0%B9-%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%80-%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD.jpg

http://starkiev.com/wp-content/uploads/2012/05/1987-%D0%B3%D0%BE%D0%B4.-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D 0%B0%D1%8F-%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0.jpg

какую страну просрали...

Voron
09-12-2017, 09:39
Чомусь останні фотографії не завантажуються. :(

Veles
10-12-2017, 07:23
http://forum.zamki-kreposti.com.ua/uploads/monthly_09_2012/post-1-0-79836500-1346497245.jpg

Veles
10-12-2017, 07:23
http://forum.zamki-kreposti.com.ua/uploads/monthly_09_2012/post-1-0-90206000-1346497247.jpg

Veles
10-12-2017, 07:24
http://forum.zamki-kreposti.com.ua/uploads/monthly_09_2012/post-1-0-96001900-1346497262.jpg

Veles
10-12-2017, 07:38
Під Софією видно Георгіївську церкву, а там поруч раніше був стародавній німецький цвинтар, але головніше, що майже по центру тут я народився, отже це сакральне місце Києва )) внизу золоті ворота
http://forum.zamki-kreposti.com.ua/uploads/monthly_10_2013/post-1-0-47793100-1381621766.jpg

Veles
07-06-2018, 14:44
Будинок кінця XVII століття на Подолі, вулиця Спаська.

https://i.imgur.com/v4EmhHA.jpg

https://i.imgur.com/qubL42q.jpg

https://i.imgur.com/fkULR9R.jpg

https://i.imgur.com/TSbuM5N.jpg

Прибудова 19 століття
https://i.imgur.com/MByMits.jpg




https://i.imgur.com/KlmF8yb.jpg

https://i.imgur.com/B1ORq0N.jpg

Veles
07-06-2018, 14:52
а всередині можна знайти Петлюру )

https://i.imgur.com/3w7F3mb.jpg

Далі буде )

Veles
08-06-2018, 12:40
Оригінальна цеглина звідти

https://i.imgur.com/VAqMHbU.jpg

https://i.imgur.com/dPM2me9.jpg

https://i.imgur.com/0NT88Hp.jpg

https://i.imgur.com/5fsqebf.jpg

https://i.imgur.com/1GsrU6k.jpg

Вхід в тунель
https://i.imgur.com/mHp75JE.jpg

Jasse James
20-06-2018, 23:28
Трохи популярної історії.
МОва йде про берестяну грамоту з написом "Хто знайшов це, знайде Ярославів скарб"

https://www.facebook.com/wildfoxfilm/posts/1943659329018829


Оскільки згадка про берестяну грамоту викликала неабиякий ажіотаж, витримавши належну паузу, дещо поясню. Справді, у 1916 р. Олександр Ертель, досліджуючи підземелля, до якого ми з Максимом Стрихарем зараз намагаємося потрапити, знайшов берестяну грамоту. У тексті тієї грамоти справді згадувався якийсь "великий Ярославів скарб". Але... Текст було видряпано на березовій корі скорописом та викрашено чорнилами, що свідчить про виготовлення цього "документу" десь у XVIII ст.
Я не згоден з тими, хто називає цю знахідку "містіфікацією" або "підробкою", оскільки її зовнішній вигляд свідчив про неаутентичність, розпізнану фахівцем з першого погляду. Мені здається, що насправді то був такий специфічний інтелектуальний жарт (між іншим, кажуть, софійські "бурсаки" були затятими жартівниками). Або, може, кияни у своєму ранньоукраїнському модерні теж якимись квестами забавлялися...
У будь-якому разі ту цидулку було вкинуто до підземелля через вентиляційний отвір, але наприкінці ΧVIII ст. київський митрополит Самуїл Миславський позакривав усі софійські підземелля, тож і "грамотка" не дісталася адресатові. І лише на початку ХХ ст. її віднайшов перший київський спелео-археолог.
А що ж сталося з "Ярославовим скарбом"? Питають: Чи існував він насправді? Яка його подальша доля?
Ви серйозно? Та ось він - на фото, - нікуди за тисячу років і не дівався. Бо що ж може бути коштовнішим за цей величний собор, його неймовірну художню красу? Це скарб Ярослава Мудрого - Свята Софія, названа, між іншим, також на честь мудрості.
Хочете дізнатися більше? Приходьте до Софії.
А ми з Максимом Миколайовичем поки продовжимо нашу подорож до загадкового підземного світу.
(Далі буде).

USSR-UA
23-06-2018, 12:02
середина 19 ст

https://oktv.ua/img/article_photo/thumbs/w1300-h0/01xx.jpg

USSR-UA
23-06-2018, 15:30
рідкісне фото Хмарочоса Гінзбурга

http://photohistory.kiev.ua/img/covers/Zodchie/big/05.jpg

USSR-UA
22-08-2018, 12:08
https://pbs.twimg.com/media/DlBkTQtXsAAYlqJ.jpg:large

Veles
30-09-2018, 21:12
Впевнений, що далеко не всі відвідували палац родини Терещенків, сьогодні - Національний музей Тараса Шевченка

Над парадним входом і досі зберігається герб Терещенків
https://gerbovnik.ru/og/v54/1382792581.jpg

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b9/Taras_Shevchenko_National_Museum%2C_Kyiv_2.JPG/1280px-Taras_Shevchenko_National_Museum%2C_Kyiv_2.JPG

http://i.imgur.com/qfIonpx.jpg

http://i.imgur.com/hnLH5wa.jpg

http://i.imgur.com/j3ZeWW8.jpg

http://i.imgur.com/iBPrc6m.jpg

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/73/Taras_Shevchenko_National_Museum%2C_Kyiv_3.JPG/1280px-Taras_Shevchenko_National_Museum%2C_Kyiv_3.JPG

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/43/Taras_Shevchenko_National_Museum%2C_Kyiv_4.JPG/1280px-Taras_Shevchenko_National_Museum%2C_Kyiv_4.JPG

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/7d/Taras_Shevchenko_National_Museum%2C_Kyiv_7.JPG/1280px-Taras_Shevchenko_National_Museum%2C_Kyiv_7.JPG

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9a/Taras_Shevchenko_National_Museum%2C_Kyiv_5.JPG/1280px-Taras_Shevchenko_National_Museum%2C_Kyiv_5.JPG

https://i.imgur.com/AC3sLtu.jpg

https://i.imgur.com/epd7x6C.jpg

https://i.imgur.com/3sRAuTR.jpg

https://i.imgur.com/gzXma1w.jpg

https://i.imgur.com/zyFx3q5.jpg

https://i.imgur.com/6nPqWHv.jpg

Ukrainian owl
30-09-2018, 21:34
Такі люди як Терещенко мають історичне право і найбільш достойні щоб керувати країною.

AndriySH
30-09-2018, 22:07
Такі люди як Терещенко мають історичне право і найбільш достойні щоб керувати країною.

Такі люди можуть керувати країною - членом НАТО та ЄС. І коли рашка здохне.

Veles
01-10-2018, 14:48
Кабінет Терещенків в цьому палаці. Портрет ліворуч, людина з бакінбардами, Артемій Терещенко - засновник династії і син чернігівського козака - Якова Терещенка.
https://officiel-online.com/images/news/ad6f4/2e74f/79bee7ea35d5d1.jpg

Veles
02-10-2018, 01:34
Володимирський собор. Під його будівництво виделив земельну ділянку Терещенко, разом і з величезним внеском коштів на його будівництво. До речі, всі визначні архітектурні пам'ятки Києва, збудовані під час імперської доби, збудовані великими родинами українських меценатів. На сьогоднішній день, це - найголовніший храм УПЦ Київського Патріархату.

https://i.imgur.com/R76dZjb.jpg

https://i.imgur.com/HZhAPKA.jpg

https://i.imgur.com/Fm6BgvY.jpg

http://kievpost.org/image/resize/0/0/57/a1/57a1b054555dd7285a9ff6f1.jpg

http://kievpost.org/image/resize/0/0/57/a1/57a1b040555dd7285a9ff6e4.jpg

http://vseua.info/wp-content/uploads/2017/12/KeKL-zsdCMQ.jpg

https://apostrophe.ua/uploads/image/91fad3561b99e02d6eaf2993e29bc380.jpg

https://imgclf.112.ua/original/2016/05/01/228039.jpg?timestamp=1462092385

До речі, в 2016 році тут обвінчався Терещенко, мер Глухова
https://glavcom.ua/img/gallery/3778/55/175283_main.jpg

Veles
02-10-2018, 01:57
Національна медична бібліотека, збудована на кошти роду Терещенків, на вулиці Льва Толстого навпроти Парку Шевченка
https://www.ukraine-is.com/wp-content/uploads/2017/06/%D0%A2%D0%BE%D0%BB%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_2 5_08-18.jpg

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/03/%D0%A3%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0_%D0%9B%D1%8C%D0%B2% D0%B0_%D0%A2%D0%BE%D0%BB%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B3%D 0%BE_7_%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2_2012_01.JPG

https://www.rbc.ua/static/ckef/img/%20%D0%A2%D0%BE%D0%BB%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%B E_25_08-17.jpg

http://ube.nplu.org/Image/2014111016263993.jpg

http://ube.nplu.org/Image/2014111013453831.jpg

http://ube.nplu.org/Image/2018041311181035.jpg

https://i0.wp.com/uanm.org.ua/wp-content/uploads/2016/05/DSCF2340111111.jpg

https://ic.pics.livejournal.com/orhidea777/19234982/513188/513188_original.jpg

https://s0.tchkcdn.com/g-VML73wQtG3eHEwKWZi6kQg/14/225879/640x480/f/0/14_img_9372.jpg

https://i.pinimg.com/originals/14/90/5f/14905f47f584386464216cc1ec50176f.jpg

http://1.bp.blogspot.com/-pCxptGK4Fzk/VuGyNxROPYI/AAAAAAAAAkw/RZkzpTdMUns/s1600/DSCN0520.JPG

Лешик Пшешик
02-10-2018, 03:12
Вражає!

Veles
02-10-2018, 05:03
Національний художній музей, - перший міський музей Києва, збудований наприкінці ХІХ століття. Київська влада і Терещенко поділили витрати на будівництво 50% на 50%. Варто згадати, що величезну частину фонду (зберіглось далеко не все) складав внесок представника іншого давнього українського роду - Богдан Ханенко, тисячи експонатів-предметів археологічного значення (там тоді був і археологічний музей) подарував місту саме Ханенко. Таким чином, місто, здебільшого, розбудовувалось завдяками старим козацьким родинам. Богдан, до речі, був прямим нащадком гетьмана війська Запорозького - Михайла Ханенка.

https://www.leds-c4-ukraine.com/wp-content/uploads/2018/06/art_museum_01.jpg

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/e/e3/%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC% D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2_1 911.jpg

https://i.imgur.com/JYzdURq.jpg

https://i.imgur.com/yymEkjY.jpg

https://i.imgur.com/F0V1T6a.jpg

https://i.imgur.com/UKpixGq.jpg

https://i.imgur.com/Yw2JgOf.jpg

Богдан Ханенко в музеї
http://www.rulex.ru/rpg/WebPict/fullpic/0037-136.jpg

Провідну роль у розвитку мистецтва, а точніше доступу масової громадськості до вищого мистецтва, зробила його дружина - Варвара Ханенко (донька Терещенко, родом з Глухова)
http://weloveua.com/wp-content/uploads/2016/06/KHANENKO_VN_BI-1.jpg

USSR-UA
02-10-2018, 08:47
Veles, дякую, лише зараз завдяки тобі дізнався, що Терещенки аж настільки меценати :)

Veles
02-10-2018, 14:04
Київський політехнічний інститут, задумувався за принципом інститутів в Цюриху, Мюнхені та Відні. Терещенкі зробили найбільший приватний внесок у його будівництво, проте фінансуванням створення закладу займалось чимало різних київських родин, зокрема і наші євреї - Бродські. Але Терещенкі завжди виступали головною рішучою силою як з ініціативної точки зору так і фінансової. Сьогодні цей заклад має офіційно назву - Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського



https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/5b/Kiev_Polytechnic_early-20c.jpg


https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/94/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D 1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1 %82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0% B2_1911.jpg

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/15/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D 1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1 %82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82_2_%D0%9A%D0%B8%D1%97%D 0%B2_1911.jpg



https://i.ytimg.com/vi/y5PaCSLWDqU/maxresdefault.jpg


КПІ зробив значний внесок у переведення вищої технічної освіти на українську мову викладання. Саме на базі університету було створено науково-термінологічну комісію, яка готувала навчально-методичну базу українською мовою, якою нині користуються викладачі технічних дисциплін в інших технічних університетах. Навчання українських студентів в університеті на даний момент здійснюється українською мовою

Veles
14-10-2018, 08:15
Спробував порахувати всі майдани, в широкому розумінні терміну


2013-2014 Революція Гідності — Національне повстання на збереження курсу на Західну цивілізацію

2004 Помаранчева Революція — Масові демонстрації проти фальсифікації на виборах президента

2000-2001 Україна Без Кучми — наметове містечко, масові демонстрації у відповідь на вбивство журналіста Гонгадзе

1990 Революція на граніті — демонстрації студентів проти нового союзного договору з кацапщиною. Десятки років застою і придушення національного пам'яті пройшли даремно. В центрі Києві лунає "Ой у лузі червона калина" і майорять жовтно-блакитні прапори. До речі, одні з перших виступів у 1989 складались з галицьких рухівців та донецьких шахтарів.

1919 Куренівське повстання — бої на вулицях Києва за відновлення української влади проти "місцевих шахтарів" (китайських найманців підпорядкованих кацапщині)

1917 Виступ полуботківців — спроба бандерівського державного заколоту, лідера правого сектору — Міхновського, заарештовують свої. Помірковані політики вважають правий сектор надто радикальним і взагалі їх справу — шкідливою, бо з росіюшкою треба домовлятись і не провокувати, інакше Ленін нападе.

1917 Віче — націоналістична 100-тисячна маніфестація яка легалізувала українську владу в масовій свідомості, до цього залишались не зрозумілими політичні настрої активної більшості киян

1855 Київська козаччина-революція (не зовсім Київ, але в передмісті) — тимчасове встановлення демократичних сільських рад

1648 Повстання киян — встановлення революційної влади в Києві за 10 днів до входу в місто війська Запорозького яке населення зустріло з чисельними урочистостями

1436 Національне повстання киян — збройний виступ проти литовської влади

1157 Революційно-палацовий переворіт — масові демонстрації недовіри до місцевої влади і їх підтримка чернігівським князем

1146 Повстання за громадські права — Тривале Віче на Контрактовій площі (можливо, з елементами наметового містечка) яке вимагало від влади визнання певних прав, діючий великий князь врешті решт задовольнив вимоги киян але революцію це не спинило і призвело до зміни влади

1113 Податковий майдан — спекуляції державної адміністрації через корупційні схеми призвело до стрімкого підвищення цін на продукти та погіршення умов кредитування. В наслідок вийшов Універсал Мономаха який, зокрема, понизив відсотки на кредити та пішов на часткове регулювання олігархату.

1068 Революція зрадофілів — спалахнула внаслідок військової невдачі об'єднаних сил тріумвірату Ярославичів під Борисполем. На Подолі виникли демонстрації, кияни у невдачах бою звинуватили коаліційну владу і стали вимагати роздати всім зброю, бо тоді за дві години половців на стане. Ізяславська адміністрація відмовилась і вуличні бої охопили місто. Легітимний князь побіг до Польщі за підтримкою, повернувся в місто через 6 місяців з польським військом і жорстко придушив повстання.

1018 Національно-визвольний майдан — в ході громадянської війни, Київ опинився окупованим польським військом. Кияни зформували повстанські сотні, здійснювали диверсійні акції проти ляхів і врешті решт змусили польського гауляйтера (а через 7 років короля Польщі) тікати з міста, вуличні бої тривали на вулицях як Подолу, так і верхнього міста де засіли поляки, згодом вони відступили але встиги пограбувати міську скарбницю. Існує версія, що киян змотивувало на організовану боротьбу не сам акт захоплення міста, а зверхнє ставлення польських окупаційних військ до пересічних киян.

USSR-UA
14-10-2018, 09:26
Спробував порахувати всі майдани, в широкому розумінні терміну

1646 Повстання киян — встановлення революційної влади в Києві за 10 днів до входу в місто війська Запорозького яке населення зустріло з чисельними урочистостями


ти маєш на увазі 1648?


Вже на початок червня з міста втекла майже вся київська знать, а також частина шляхти і заможного міщанства. Київське «поспільство» — міщани, козаки, селяни, які співчували повстанню, з нетерпінням чекали приходу козацького війська.

На початку червня 1648 року Богдан Хмельницький прислав у місто тритисячний загін козаків, які з допомогою «поспільства» оволоділи Києвом. Почали формуватися повстанські загони. З липня 1648 року міщани Ясногородки біля Києва разом з селянами навколишніх сіл під керівництвом місцевого війта Гапона утворили перший київський козачий загін у складі 100 чоловік, який негайно почав громити маєтки польських шляхтичів на Київщині.

Лешик Пшешик
14-10-2018, 15:46
1068 Революція зрадофілів
Орнув.)

Veles
14-10-2018, 16:51
Так, помилився з роком.

Veles
22-10-2018, 16:49
Дослідження давнього Києва поставило перед ученими низку питань, які донедавна якось оминалися. Зокрема однією з найважливіших проблем видається нам реконструкція рядового житла домонгольських часів. Хоч археологам рештки таких будинків добре відомі – їхній кшталт і подоба вимальовуються непевно. Це пояснюється тим, що археологічні розкопи фіксують лише долішню (заглиблену в землю) частину; про вигляд основної, наземної частини лишається тільки здогадуватися на підставі побічних даних.
Пропонуємо тут реконструкцію такого житла (“напівземлянки”) на підставі приступних даних – археологічних матеріалів, давньоруської графіки, історичних та етнографічних паралелей, а також з урахуванням загальних закономірностей і тенденцій розвитку середньовічного міста.
Розгляньмо основні елементи пропонованої реконструкції.
Тип будівлі.
Загальновизнана похибка – постулат, що заглиблена частина споруди вичерпує собою план і конструктивну основу будинку. Це уявлення виникло як довільне припущення, воно практично нічим не підтверджене. Його спростовують не тільки археологічні, а й етнографічні матеріали. Дослідження в кількох місцях (с.Леськи на Чернігівщині, Пастирське городище поблизу Сміли та ін.) переконали, що житло такого типу було спорудою повністю надземною. Заглиблення площею 9-12 кв. м становило тільки частину її плану. Внутрішній простір являв собою неглибоку виїмку квадратової чи прямокутної форми зі стінками, кріпленими деревом (дошки, дранка, плетиво з хмизу тощо), і широкими “лежанками” по краях, завширшки здебільшого 1-2 м.
Іноді будівля складалася з двох або більше камер. Тому подекуди виявлені археологами розміщені поряд “напівземлянки” могли належати до одного житла. На Поволжі, в Сибіру та інших периферійних районах такі житла (хати з підкліттю) дійшли до наших днів. У кількох випадках підкліть є прямокутним заглибленням, ідентичним давньослов’янським “напівземлянкам”, і становить собою житлове приміщення; набагато частіше – господарське або виробниче.
Поверховість.
Вважається самозрозумілим, що “напівземлянки” (зокрема київські) були будівлями одноярусними. Ця думка, однак, цілком довільна, її спростовує графічний матеріал – давньоруські мініатюри, передусім з Радзивіллівського літопису.
На цих малюнках маємо десятки зображень міських будинків, серед них і київських. Усі вони однотипні, хоч у деталях спостерігаємо відмінності. Характер зображень умовний; це не реальні замальовки будівлі, а своєрідні символи, знаки, покликані інформувати глядача про місце зображуваної дії. У цьому виявляє себе вироблена естетична концепція середньовічних мистців, які аж ніяк не прагнули до точного й адекватного натурі зображення.
Міські укріплення на мініатюрах позначали однією баштою з чотирма зубцями, військо – одним вершником з пірамідою шоломів за ним. Міський ландшафт втілювався в дну будівлю, що становила, певна річ, узагальнений тип споруди, властивої давньоруському місту. Образ був подиктований життям-інакше глядач не впізнав би зображення.
Відмітна особливість тих будівель – вертикальна композиція; висота будинку істотно більша за ширину, що взагалі властиво для середньовічної житлової забудови. Як відомо, тогочасні будівлі, що збереглися до наших днів, мають співвідношення висоти до ширини 2:1, 5:2, 3:1 і навіть 4:1.
Здебільшого міські будинки на мініатюрах зображені триповерховими, рідко – чотириповерховими. Подекуди вони ніби двоповерхові, але це небезсумнівно, Творча манера – різниться; іноді зображення претендує на більш} деталізацію (тут на поверх припадає, як правило, тільки одне вікно), в інших випадках воно гранично схематизоване. В цьому останньому варіанті кількість віконних отворів, зображених простими рисками, звичайно станови три. Очевидно, це невипадково, бо саме таку кількість вікон у вуличному фасаді пізніше закріпило магдебурзьке право.
Отже, давньоруська графіка свідчить, що пересічна міські будівля давньої Русі мала вертикальну композицію й була багатоповерхова (переважно триярусна). Відзначимо, до речі, що археологічні дослідження в Новгороді дали можливість історикам архітектури запропонувати цікаві реконструкції. Усі житлові будівлі там виявилися багатоярусними У Києві щонайменше двоповерхові споруди фіксувалися ще під чаї розкопів В.Хвойки.
Конструкція.
Київське міси житло ХІ-ХІП століть – це будівлі з дерев’яним каркасом і глиняна заповненням стін. Така конструкції має назву “фахверкової” і за раннього середньовіччя була поширена по всій Європі. Щоправда, поряд стояли й зрубні конструкції, але фахверк безумовно переважав – принаймні в горішній частині міста.
Конструктивну основу каркаса становили прямовисні стовпи, вкопані в землю або врізані в поземні бруси, покладені на земляний фундамент; з’єднувалися вони поперечними балками. Щоб надати конструкції більшої жорсткості, використовували похилі бруски, що сполучали прямовисні й поземні деталі каркаса. Кількість тримальних стовпів могла бути різна, у кожному конкретному випадку вона визначалася розмірами житла та його розплануванням. Відстань між сусідніми стовпами в стіні становила 1,5 – 2,0 м.
Добру орієнтацію стосовно цього дають ямки стовпів, що, як правило, трапляються на дні заглибленої в землю (а відтак краще збереженої) частини. Нерегулярність розміщення їх, що бентежить дослідників, – позірна, бо розпланування житла загалом не визначалося місцеположенням заглиблення. Відстань між тримальними стовпами долішнього поверху по периметру становить 1,5-2,0 м, але може бути вдвоє більшою вздовж внутрішніх осей.
Характер заповнення стін, як можна гадати на підставі етнографічних паралелей (в Україні описувана конструкція в народному житлі перетривала до наших днів), міг мати такі варіанти: а) суцільне глиняне промазування по основі дощок (голих чи задранкованих) або плетеної лози; б) заповнення вальками з глини (іноді – попередньо випаленими); в) сирцеве мурування; г) саманне мурування. Два перші варіанти засвідчили археологи.
Діаметр тримальних конструкцій коливався між 0,20 – 0,25 м. Це фіксується розміром”ямок від прямовисних стовпів. Для в’язі використовували звичайно тонші бруски. Такі в’язки забезпечували каркасові потрібну міцність.
Розміри.
Заглиблена в землю частина має доволі усталені розміри – стінки її здебільшого коливаються від 3 до 4 метрів. Рідше трапляються значно більші заглиблення. Ширину “лежанок” з боків виїмки встановити важче, однак можна припускати, що навряд чи вона перевищувала 1-2 м. Подеколи одна зі сторін заглиблення могла безпосередньо прилягати до зовнішньої стіни будинку.
Багато дає дослідникові оцінка відстані між сусідніми “напівземлянками”- коли є впевненість, що вони одночасові. У Києві вона становить від двох до шести метрів. Це підтверджує висловлене вище апріорне припущення – з тим, однак, застереженням, що іноді розміри “лежанок” могли перевищувати середні й досягати трьох, чотирьох і більше метрів.
Робимо елементарний обрахунок: 3-4 м (заглиблення) + 1-4 м (“лежанки” з обох сторін) = 5-12 м (по вуличному фасаду). Саме така ширина будівлі була характерна для середньовічної Європи (тогочасні будівлі Львова, Таллінна, польських міст та ін.).
Поздовжня вісь, розташована під прямим кутом до вуличок, могла бути більшою, але не набагато, оскільки довжина споруди обмежувалася можливостями освітлення. Загальна площа будівлі була десь від 50 – 60 до 100 – 120 кв.м. Зазначимо, що в Новгороді й Ладозі, де добре збереглися зруби, які дають змогу точно визначити розміри будівлі, житлові споруди найчастіше мали саме таку площу. Київські зруби, добре вивчені на Подолі, переконливо підтверджують пропоновані обрахунки.
Висоту будинків і кожного з поверхів годі точно виміряти. Часом вона могла істотно коливатися. Адже висота не лімітувалася ні технічно, ні економічно. При фахверковій конструкції підвищення поверху на 0,5 – 1,5 м майже не впливало ні на надійність конструктивних вирішень, ні на вартість будівлі, Серйозніше обмежувала будівельні можливості проблема опалення – занадто великий обсяг примітивна піч не обігрівала.
У пропонованій моделі, що відповідає середньому рівневі житлової будівлі, взято цифри, близькі до мінімальних (хоч і не мінімальні). Сторони заглибленої в землю частини – 3,0 і 3,5 м, вуличний фасад -6м, поздовжній фасад першого поверху – 8м, висота поверхів: 2,5 + 3,0 + 2,5 м.
Чи дерев’яний каркас тинькували? Гадаємо, що так. Класична фахверкова будівля з оголеним каркасом у нашому уявленні пов’язується із Західною Європою, особливо Німеччиною, де цей прийом застосовують дотепер. У Східній Європі, зокрема в Україні, дерев’яні конструкції здебільшого вкривали шаром тиньку. Але “західноєвропейський” варіант фахверка для раннього середньовіччя був універсальним, і Русь не становила тут винятку.
Про це свідчать зокрема давньоруські мініатюри. На деяких з них дуже чітко показано відкриті й вирізнені кольором фахверкові конструкції (наприклад, на зображеннях приїзду деревлянських послів до Києва 945 року, оборони Переяслава 1187 року). З урахуванням цих ілюстрацій інакше сприймаємо звичайні схематичні малюнки міських будинків з поземними тягами на місці міжповерхових перекриттів. Очевидно, це не карнизи, а деталі фахверка, відкриті погляду й візуально підкреслені.
Виноси горішніх поверхів.
Це питома риса середньовічного фахверкового будівництва, її призначення – максимально використати площу всередині міських фортифікацій. Виносячи горішні поверхи по вуличному фасаду за межі цоколя, будівельники істотно збільшували внутрішню площу коштом вулиці, не заважаючи при цьому рухові пішоходів і вершників. Можемо припустити, що і для Київської Русі (зокрема Києва) застосування консольних конструкцій не було чужим.
Імовірність цього підтверджують знов-таки мініатюри Радзивіллівського літопису. Так, на малюнку повернення Мстислава Ізяславича 1152 року після перемоги над половцями видно дуже цікаву фахверкову споруду з характерним консольним виносом. На іншій мініатюрі (арк.230) зображена досить складна будівля з кількома консолями.
Дах.
Житлові будинки в Київській Русі покривали нетривкими матеріалами, що в землі не зберігаються. Черепиця, незважаючи на значний візантійський вплив, не закріпилася тут. Під час розкопів часом трапляються череп’яні уламки, але так рідко, що доводиться говорити радше про виняток, аніж про традицію. Лише найвизначніші будівлі мали дорогу металеву (оливо) покрівлю.
Спираючись на етнографічну традицію, можна припустити, що основними покрівельними матеріалами в середньовічній Русі були солома, очерет і дерево (ґонт). Соломою покривали переважно селянські хати; у місті вона менш підходила, передусім з міркувань пожежної безпеки, а ще тому, що для давніх міщан хліборобство було лише другорядною справою, тож своєї соломи вони мали обмаль. Очерету по берегах швидкоплинного Дніпра росло не густо. Залишалося дерево, яке мало в нас, можна сказати, універсальне застосування. Отож ґонт був найчастіше уживаним у місті покрівельним матеріалом. На мініатюрах часто бачимо дахи, густо покреслені лусочками прямокутної форми. То не черепиця, а дерев’яні дощечки – ґонтини.
Матеріал покриття визначав конструкцію і кут нахилу покрівлі. Ґонт потребує досить крутого схилу, щоб забезпечувалося швидке і повне стікання дощової води та сповзання снігу. Саме такі ґонтові покриття на замкових вежах, дерев’яних церквах та інших будівлях пізніших часів.
Високий гребінь у поєднанні з шириною будівлі визначав наявність великого горища, яке, поза сумнівом, використовувалося мешканцями здебільшого з господарською метою, а часом – і як житло. Ці приміщення мали слухові віконця або, як часто бачимо на мініатюрах, і звичайні вікна.
Опалення.
Через досить суворе підсоння Києва проблема опалення належала до найважливіших. Кожна оселя і кожний її поверх мали свою піч. Конструкція і розміри давньоруських печей добре відомі археологам. Довжина череня звичайно становила 0,6-1,0 м, хоч були і більші, переважно в печах виробничого призначення.
Усі печі мали, комин. У піднебінні залишався круглий отвір для виходу диму, крізь який він витягувався у димар. Рештки димарів іноді щастить виявити під час археологічних розкопів, наприклад – у Вщижі (дослідження Б.Рибакова). Добре видно два димарі над гребенем будинку на одній з мініатюр Радзивіллівського літопису.
Етнографічний матеріал уможливлює реконструкцію найпростішого і, очевидно, найпоширенішого димоходу. То був комин – плетений з лози канал, обмазаний глиною. Дим виходив у встановлений над піччю ковпак і підносився вгору тягою гарячого повітря. У сучасній українській хаті такий пристрій використовують для сушіння й вудження продуктів. Втрата тепла в процесі опалення надолужувалася приступністю й дешевиною палива.
Очевидно, глиняні печі ставили на всіх ярусах будинку – одну над одною і сполучали одним спільним димовивідним каналом. Кожний поверх, як правило, мав одну піч, розміщену так, щоб одночасно обігрівати кілька приміщень.
Освітлення.
Віконне скло за доби Київської Русі вже було. Як встановили археологи, шибка мала круглу форму поперечником близько 20-30 см. З таких кружалець на рамі складалося вікно. А що скло за тих часів було дуже дороге, то особливо великих вікон бути не могло – вони налічували чотири, шість, дев’ять, щонайбільше, мабуть, дванадцять шибок. Розкіш мати скляні вікна могли дозволити собі лише найбагатші родини. Звичайний міщанин мусив шукати якогось замінника, здатного хоч якось пропускати світло. Найпопулярнішим з давніх-давен до порівняно недавніх часів був бичачий міхур. Після належної обробки його натягували на дерев’яну обичайку (як сито), котру вставляли в раму з круглими отворами. Не виключено, що кругла форма тогочасних шибок пояснюється давньою традицією використання міхура як матеріалу, що пропускає світло.
Сполучення між поверхами.
У пропонованій реконструкції вжито кручені сходи; ця конструкція найбільш економна й довершена з погляду використання внутрішньої площі. Якоюсь мірою обгрунтуванням вибраного варіанту може бути традиція у сфері мурованого будівництва. Ранні пам’ятки мали кручені сходи (Софія Київська, Ірининська церква, собор Спаса в Чернігові, церква Спаса на Берестові, Михайлівський Золотоверхий собор, Михайлівський собор у Видубицькому монастирі тощо). Прямі сходи з’явилися згодом.
Пам’ятки України, 1997 р., № 3.
Джерело: веб-сайт “Українська спадщина” ( heritage.com.ua) (http://www.heritage.com.ua))


Джерело: веб-сайт “Українська спадщина” ( heritage.com.ua) (http://www.heritage.com.ua))


https://www.pslava.info/Kyiv_1997RekonstrukcijaKyjivskogoZhyt,151518.html

Sunkid
22-10-2018, 22:15
Вперше побачив це фото десь 1870-х. Якось ніколи не замислювався, якою була Бессарабська площа до побудови ринку. Отакою була.

https://i.postimg.cc/59G9Gwd8/3c7pz4gna7426meupq.jpg (https://postimages.org/)

Veles
23-10-2018, 14:23
https://www.pslava.info/files/PSlava/PSIlls/1999ZvidKv1/138-139.gif

Veles
06-02-2019, 23:38
https://www.youtube.com/watch?v=h6GhWPqIusY

Veles
06-02-2019, 23:53
1939
https://scontent-iad3-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/46846127_1677694152336003_1787240311110500352_n.jp g?_nc_cat=100&_nc_ht=scontent-iad3-1.xx&oh=5c3172e9f2b42be6794414cada2b855a&oe=5CE757B7

andriyko
07-02-2019, 01:29
А що то?

Jasse James
07-02-2019, 01:31
АП фбо будинок Уряду

andriyko
07-02-2019, 03:22
Так починали будувати Скай?

vnick
07-02-2019, 05:03
Це теперішнє МЗС, я так розумію.

Jasse James
07-02-2019, 06:05
точно, щось я тупанув з ракурсом

Veles
07-02-2019, 06:21
Так, це МЗС, їх мало бути дві будівлі, але розпочалась війна

Veles
12-02-2019, 09:14
https://www.myslenedrevo.com.ua/files/MDr/sci/kyiv/kyiv1753_prorys.jpg

Veles
14-04-2019, 16:12
http://cn15.nevsedoma.com.ua/post/2688/268722/1457509584-07.jpg

Veles
14-04-2019, 20:07
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/c5/Rada-1908.jpeg

USSR-UA
15-04-2019, 08:43
"27 іюля (9 серпня)", прикольно, тобто українці імперії вже тоді жили по григоріанському календарю)))

Veles
26-04-2019, 05:33
Наче світлина 1914 року зроблена з мансарди дому Гінзбурга
http://gorod-kiev.com/img/unikaljnyj-fotoaljbom-kieva/dovoennyj-kiev/nikolaevskaya-ulica-1914.jpg

Veles
26-04-2019, 05:38
1912 Площа Івана Франка
http://gorod-kiev.com/img/unikaljnyj-fotoaljbom-kieva/dovoennyj-kiev/ulica-oljginskaya-1912.jpg

USSR-UA
26-04-2019, 15:33
Перший відомий герб Києва, 1480 рік

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/85/COA_of_Kiev_1480.png

Veles
26-04-2019, 15:53
http://gorod-kiev.com/img/starinnyj-kiev/sofijskaya-ploschadj.jpg

Veles
26-04-2019, 15:58
http://gorod-kiev.com/img/starinnyj-kiev/na-pamyatj-o-kieve.jpg

Veles
26-04-2019, 16:00
http://gorod-kiev.com/img/starinnyj-kiev/boljshaya-vladimirskaya-ulica.jpg

USSR-UA
26-04-2019, 16:04
дел

Veles
27-04-2019, 21:50
Михайлівський монастир, збудований за п'ять років зусиллями всієї держави, будівництво завершилось 1113 року. Знищений 1933 року москалями. Рельєфи, фрески було пограбовано та вивезено на Росію. Відбудований у 90-тих роках.
http://ocls.kyivlibs.org.ua/images/ahmatova/kyivski-miscya-ahmat/06.jpg

http://www.golos.com.ua/images_article/orig/2019/03/150319/Myxajliv_sobor-2.jpg

https://baza.zruchno.com.ua/upload/7fbae23f-ef33-82f5-cf4b-58ecb0c7e7cc_obj_img_4_c

Veles
07-05-2019, 23:58
Начебто біля кінотеатра Київ, 1952 рік
http://hronika.info/uploads/posts/2017-02/1486071550_sssr-glazami-shpiona-31-5.jpg

vnick
08-05-2019, 09:54
Начебто біля кінотеатра Київ, 1952 рік
http://hronika.info/uploads/posts/2017-02/1486071550_sssr-glazami-shpiona-31-5.jpg

Чому начебто? Так і є:

https://www.google.com/maps/@50.4393361,30.5168208,3a,75y,84.14h,89.47t/data=!3m6!1e1!3m4!1sXO_9DajY1_jxd3pZUS0v7g!2e0!7i1 3312!8i6656

Veles
08-05-2019, 23:26
Чому начебто? Так і є:

https://www.google.com/maps/@50.4393361,30.5168208,3a,75y,84.14h,89.47t/data=!3m6!1e1!3m4!1sXO_9DajY1_jxd3pZUS0v7g!2e0!7i1 3312!8i6656

Не побачив банкомат і засумнівався.

Veles
12-05-2019, 03:19
Майдан Незалежності, 1861
http://starkiev.com/wp-content/uploads/2014/09/1861-%D0%B3%D0%BE%D0%B4.-%D0%9A%D1%80%D0%B5%D1%89%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA-%D0%B8-%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BD%D0%BE%D 1%81%D1%82%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%8E%D1%80%D0%B5.jpg

USSR-UA
12-05-2019, 09:04
Цікаво, ті мафи прибрали коли почали будувати Думу в 1874 році?

На фото 1872 року вони ще присутні

https://i.pinimg.com/originals/28/83/b8/2883b830340dace1e684b09110faa462.jpg

а це вже начебто кінець 1870-х

https://www.kievtrip.com.ua/data/image/streets/%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B0%D 1%8F%20%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20% D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B5%201870%D 0%B3%D0%BE%D0%B4.jpg

Veles
12-05-2019, 15:54
Там на місці колишнього болота був ринок який проіснував до 1874, тоді за КМДА влаштували сквер а ринок перенесли на Бесарабку, де він зараз і залишається

Veles
23-06-2019, 02:14
https://www.myslenedrevo.com.ua/files/MDr/sci/kyiv/islands/2-4-3/2-4-3-4-Podil18-19/065-hupalo-old-kyiv-city-map.jpg

Veles
11-09-2019, 22:16
https://www.youtube.com/watch?v=5KupWz_i40s

Veles
11-09-2019, 22:20
https://www.youtube.com/watch?v=b6fpYYyXh9I&feature=youtu.be


https://www.youtube.com/watch?v=9smZhVoWZ6A

Veles
11-09-2019, 22:41
https://www.youtube.com/watch?v=S-cg6FciSlQ

Veles
06-11-2019, 04:19
https://petition.kyivcity.gov.ua/uploaded/b7f7232aaaec95ac92bb31ef8b001c49cbc465d0.jpeg

Veles
06-11-2019, 04:29
Свинорус якого завезли в Київ з Іваново


1934 року перший секретар Київського обкому ВКП(б) Пашка Постишев, виступаючи на пленарних зборах Київської міської ради, відверто заявив, що треба раз і назавжди знести з лиця землі увесь цей «історичний мотлох, який своїм існуванням живить коріння українського буржуазного націоналізму». За свідченням очевидця тих зборів, Постишев видав наказ про негайне зруйнування Золотоверхого Михайлівського монастиря та інших історичних будов Києва, зокрема мазепинських церков на Подолі і Печерську. Микільський собор, його дзвіницю і монастирську браму було зруйновано 1934 року.

USSR-UA
06-11-2019, 08:44
цікаво, що на міці дзвіниці зараз готель салют

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/8/8e/Nik_Sob_Small.jpg

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/62/Mikolsky.jpg

USSR-UA
06-11-2019, 08:51
ось гарна підбірка (https://news.church.ua/2018/12/29/zrujnovani-xrami-v-arxitekturi-suchasnogo-kijeva-24-foto/) по цій темі

Veles
06-11-2019, 09:05
фотошоп ну дууже приблизний)

USSR-UA
06-11-2019, 09:08
фотошоп ну дууже приблизний)

це так)

Sunkid
06-11-2019, 10:20
Уявив собі монаха, який сидить у келії з ноутом і фотошопить. :)

Veles
06-11-2019, 18:47
Георгіївська церква, здається, має бути вдвічі меншою з цього ракурса
https://news.church.ua/files/2018/12/7_georgievskaya.jpg

Там здається її теоретично навіть можна ще відбудувати. Приблизно там зараз знаходиться скверик і автомобільний виїзд з підворотні. Ще тут колись знаходився лютеранський цвинтар.
https://photos.wikimapia.org/p/00/06/81/68/97_big.jpg

Такий вигляд вона мала до останньої перебудови
https://life.informator.news/wp-content/uploads/sites/4/2019/07/01_big.jpg

Veles
06-11-2019, 18:54
до речі ось і ракурс )
https://photos.wikimapia.org/p/00/06/81/68/98_big.jpg

USSR-UA
06-11-2019, 23:34
1989. Вперше побачив фото, де будують Апеляційний суд

https://oktv.ua/img/article_photo/01_68.jpg

USSR-UA
07-11-2019, 21:24
хоча ні, то вже 90-ті, бо герб на фасаді) хоча написано було, що 1989

USSR-UA
07-11-2019, 21:25
Ось Мінтранс у 1989

http://depo.vn.ua/sites/default/files/styles/fullphoto/public/images/03850015.jpg?itok=RPFuyQhh

USSR-UA
07-11-2019, 21:28
1987

https://i.pinimg.com/originals/7f/f0/50/7ff050bd3dafedcdb2eabc9cc2965425.jpg

https://scontent.fiev1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/26230337_954246891407871_4085016095190802172_n.jpg ?_nc_cat=103&_nc_oc=AQlWfJFeRn3FW7kPefrKZfcRYlsbB-84yok5P7fuSr4o8nyEZm8_d3yCgd1mcfOuPAs&_nc_ht=scontent.fiev1-1.fna&oh=a0aac775d546f66bb936db6085e6ea2a&oe=5E4E6C9A

і 1985, його ще добудовують

https://i.pinimg.com/originals/78/a1/a3/78a1a32ed28262bbe35f146dce0a452c.png

Veles
08-11-2019, 02:25
я приблизно таким його ще пам'ятаю)

USSR-UA
10-11-2019, 00:56
Вперше прочитав про Всеросійську виставку 1913, до якої на місці сучасного НСК збудували за рік цілий район, жесть

http://semiletov.org/kievograd/maps/1913-vseross-vystavka.png

https://pastvu.com/_p/a/q/6/g/q6g0wwf9p01adh96rc.jpg

https://pastvu.com/_p/a/c/k/t/cktb02l3uqpbtlhvpq.jpg

https://pastvu.com/_p/a/7/p/1/7p1l03sja3rmrdtvef.jpg

А до цього була ще одна виставка, в 1897

http://tehne.com/assets/i/upload/library/kievskaia-selsko-hoziaistvennaia-i-promyshlennaia-vystavka-1897-goda-1898_Page9.jpg

в 1920-х все розібрали для будівництва стадіону

https://pastvu.com/_p/a/b/6/g/b6gnwpl4u2uuffuxj7.jpg

Veles
10-11-2019, 01:25
Це була мега важливою подією в Києві тоді, а в нижній частині того місця і до виставок і після, аж до 1990-тих років, завжди були ярмарки та базари

USSR-UA
10-11-2019, 14:43
зарегався на сайті одувана (https://pastvu.com/), тут дуже класно прив'язують старі фото до 2000 року на мапу, раджу сюбителям такого, є фото з всієї планети

є дуже цікаві і рідкісні фото, по Києву 16,8 тис фото, по Одесі 2 тис, по Львову 1,4 по Харкову 1,3 тис

https://pastvu.com/_p/a/0/t/e/0tek0jhbvegs5olv7d.jpg

Додав пару фоток Броварів, чекаю на одобрення)

Veles
10-11-2019, 18:34
прикольно, хоча намагаюсь ніколи руснявими ресурсами не користуватись, але тут справжна скарбниця історичних світлин) хоч і з помилками деякі вказані (плутають чомусь проспект перемоги з червоноармійською)

будинок на розі саксаганського та великої васильківської, він якийсь напівзруйнований зараз стоїть, тут колись радянського типу хлібобулочна була на першому поверсі)
https://pastvu.com/_p/d/q/j/s/qjsbkpubrb8bvb6hww.jpg

Veles
10-11-2019, 18:50
Велика Васильківськая, 1954
https://pastvu.com/_p/d/l/h/5/lh5s0g6u3lejpghwbt.jpg

знайшов мій дім )) 1952
https://pastvu.com/_p/d/2/1/m/21mo3of09qfarxhtsg.jpg

Трамвай на Саксаганського, 1987. Коли він проїжджав повз нашого будинку, в квартирі все тремтіло наче землетрус
https://pastvu.com/_p/d/x/8/n/x8n9vknmyja5c03jiq.png

Veles
10-11-2019, 19:35
під час 80-тих було зруйновано половину таких будиночків. Не шедевр, звісно, але створювало значно приємнішу вуличну атмосферу, на їм місцях, як правило, збудували жахливе лайно або просто ларькі якісь
https://pastvu.com/_p/d/c/d/7/cd76ljish81wqhoslj.jpg

Veles
10-11-2019, 19:49
Швидка допомога, 1930-ті роки
https://pastvu.com/_p/a/6/i/t/6itx05v46zasw4d91f.jpg

Рейтарська
https://pastvu.com/_p/a/v/p/2/vp2obkgdxd4z4whi1p.jpg

Центр міста, 1938! Нічого подібного тих часів не бачив :) оскільки совок тут ще нічого не побудував, це теж саме що дивитись на центр Києва 1918 року
https://pastvu.com/_p/a/s/z/4/sz4hei18hp1tpz781q.jpg

USSR-UA
10-11-2019, 20:41
Бачу ти теж там засів) але я вже додаю нові :)

Veles
10-11-2019, 21:03
Богдана Хмельницького, 1914. Цікаво як вуличні крамничкі виглядали.
https://pastvu.com/_p/a/j/y/o/jyo76bxno0t6ldox2l.jpg

Перед Оперою, там де зараз жахливе радянське одоробло стоїть
https://pastvu.com/_p/a/3/3/b/33b3ph4f57fev2d6zd.jpg

Будинок Центральної Ради, 1911
https://pastvu.com/_p/a/j/b/2/jb28jzy5ndlbaoiclz.jpg

Veles
10-11-2019, 21:04
Грушевський перед ЦР
https://pastvu.com/_p/a/0/m/8/0m851qkf94rqomwzsc.jpg

Veles
10-11-2019, 21:17
https://pastvu.com/_p/a/d/5/p/d5pox7t2cm7apnlymz.jpg

Київські гімназісти, першої гімназії, 1893
https://pastvu.com/_p/a/1/k/2/1k2dd9mgmvhelvjkyg.jpg

https://pastvu.com/_p/a/t/g/f/tgfdm5wj71xtchzhr6.jpg

Veles
10-11-2019, 21:21
повалення покидька який стояв на місці Тараса Шевченка, 1920
https://pastvu.com/_p/a/r/k/u/rku0zplh9b2icjewst.jpg

Парк Шевченка, 1900
https://pastvu.com/_p/a/r/x/f/rxfbcovghdgtbe3htl.jpg

Veles
10-11-2019, 21:55
пишуть, що це 1918, можливо інавгурація Гетьмана? і що це за сараї та будівництво
https://pastvu.com/_p/a/x/1/k/x1kynoz0dg8w0w7p7y.jpg

Veles
10-11-2019, 23:25
Володиимрська, 1918. Це наші чи німці?
https://pastvu.com/_p/a/a/9/r/a9r43u5g0vg4j2ia95.jpg

Veles
11-11-2019, 00:03
Українські військові на інститутській вулиці, 1918
https://pastvu.com/_p/a/b/w/m/bwmww698e658v7u1b2.jpg

Veles
11-11-2019, 00:31
Готель прем'єр палац, Українська Держава, 1918. Зверність увагу, вулична тераса ресторації розташована там само де і зараз)
https://pastvu.com/_p/a/a/e/a/aearv6v48levr61izk.jpg

Veles
11-11-2019, 01:00
Гончарі Кожум'яки, 1907
https://pastvu.com/_p/a/2/z/0/2z01rrlxehmigyz8ny.jpg

https://pastvu.com/_p/a/j/q/0/jq0yk4y85khha7f4jx.jpg

Veles
11-11-2019, 02:33
1934 рік, я в цій продуктовій крамниці ще щось купував у 90-ті ) тільки вітрина була іншою
https://pastvu.com/_p/a/x/2/h/x2hx5gg3zirosswvu8.jpg

Veles
11-11-2019, 02:41
Хмарочос Ґінзбурґа
https://pastvu.com/_p/a/6/d/z/6dz3znfc5h7u2cpfux.jpg

Veles
11-11-2019, 02:53
Бачу ти теж там засів) але я вже додаю нові :)

Це тепер мій улюблений порносайт.

Veles
11-11-2019, 07:06
Крамниця на вул. Богдана Хмельницького, 1890
https://pastvu.com/_p/a/7/9/1/79134d9jv0mc6s34yt.jpg

Перенесение гроба с телом П.А. Столыпина из хирургической больницы в Киево-Печерскую лавру, 1911
https://pastvu.com/_p/a/j/e/4/je4ziufcfhrkr9vte7.jpg

1910
https://pastvu.com/_p/a/9/y/2/9y23l6a4hstifxsibp.jpg

Гончара. Просто такий собі клясичний старий Київ, а як гарно балкони виглядають
https://pastvu.com/_p/a/d/g/3/dg30q0tl93wc43jopp.jpg

https://pastvu.com/_p/a/2/y/z/2yz6q8lwcsc4bxwee1.jpg

Veles
11-11-2019, 07:35
До речі, найгірше з усіх часів, місто виглядало в пізній радянський період

Середмістя Києва, 1986
https://pastvu.com/_p/a/n/5/q/n5qqxo8gl48wswgs3e.jpg

Sunkid
11-11-2019, 09:20
Середмістя Києва, 1986
Навіть не уявляю собі, де це могло бути. Може, десь на Татарці.

USSR-UA
11-11-2019, 09:56
Це тепер мій улюблений порносайт.

продався москалям)

Veles
11-11-2019, 20:01
Будівництво Верховної Ради та Кабміну, 1937
https://pastvu.com/_p/a/u/1/7/u17pkefag8obmcb5et.jpg

Veles
11-11-2019, 20:08
Навіть не уявляю собі, де це могло бути. Може, десь на Татарці.

Воздвиженська вулиця

Veles
11-11-2019, 20:11
1914 :)
https://pastvu.com/_p/a/h/v/g/hvgf4g0i3et6tnf6oi.jpg

Sunkid
11-11-2019, 20:31
Воздвиженська вулиця
Підозрював! У 80-ті мене туди ніколи не заносило. Побачив уже у вигляді майже готової Воздвиженки з парою-трійкою руїн.

Veles
11-11-2019, 21:37
Підозрював! У 80-ті мене туди ніколи не заносило. Побачив уже у вигляді майже готової Воздвиженки з парою-трійкою руїн.

а мене батьки в дошкільному віці якось повели на Замкову гору, мабуть десь 1991 рік і пам'ятаю що там внизу цілий район з руїн був )

Veles
12-11-2019, 02:34
https://pastvu.com/_p/a/o/1/o/o1oge1vnqlls79u6e8.jpg

1850-ті

Veles
12-11-2019, 18:45
ахах, совки домальовували додаткові автівки на світлинах Києва, щоб виглядало розвинутіше. Ще мені здається пішохідні точки домальовані
https://pastvu.com/_p/a/1/d/z/1dzck4i4ojihrr593f.jpg

Sunkid
12-11-2019, 19:48
Мені здається, навіть деякі пішоходи домальовані, принаймні пара імпозантних дам. :) А колись я бачив приклади ще більш кривого "совіцького фотошопу", коли на Хрещатик домальовували тролейбуси у дуже неправильному масштабі та ракурсі. :)

Sunkid
12-11-2019, 20:29
Одна з моїх улюблених фоток. 1907 рік. Неоготична будівля вокзалу 1870 року. Батиєва гора ще не забудована, тому на фоні відкривається великий простір, наче то зовсім не Київ.
На додаток цікавий матеріал, як до Києва провели залізницю:
https://www.weekend.today/spectemy/kievskaja-starina/nachalo-bolshogo-puti_arhiv_art.htm

https://picua.org/images/2019/11/12/216d8b8d4fa701ff11a449d2981b71ed.jpg

Veles
12-11-2019, 23:13
є ще така світлинка, зроблена на 38 років раніше за ту ) там на другому поверсі був vip лаунж де продавали найкращі імпортовані сигари, а сам вокзал виявився замаленьким для києва, всі писали що він завжди був неймовірно переповненим
https://pastvu.com/_p/a/q/r/3/qr39i706lpgdr2oyhj.jpg

Sunkid
12-11-2019, 23:33
Ех, не додумалися більшовики побудувати свій конструктивізм на іншому місці, хоча б через колії, на місці Південного вокзалу! Мені завжди було жалко цієї зруйнованої неоготики, зараз мали б такий собі невеличкий "псевдозамок". :)

Veles
12-11-2019, 23:52
Один замок зберігся на бульварі Тараса Шевченка
https://pastvu.com/_p/a/4/a/b/4abwlvhegjqn4pq7t3.jpg

https://pastvu.com/_p/a/3/e/g/3eg1p0s2n11zzf7m5x.jpg

Але він чомусь зараз менш ефектний, хоча не в найгіршому стані, мабуть через рекламу, грузинський ресторан і аптеку

Sunkid
13-11-2019, 00:51
І його взагалі важко помітити. Коли йдеш під ним, його не розгледіти. Щоб його охопити поглядом, треба йти по центру бульвара, а там практично ніхто не ходить, бо відпочинок серед двох потоків машин - заняття так собі. :) Я особисто проходив бульвар по центру десь двічі і зустрів може п'ятеро людей за раз. А колись там ходив трамвай.

Veles
14-11-2019, 06:03
Головна естетична проблема Києва це хаотично спотворені балкони

1960-ті

https://pastvu.com/_p/a/g/q/9/gq93f8latjamn9zeh8.jpg

Заразhttps://i.imgur.com/Any1B5L.jpg

Veles
15-11-2019, 03:28
Добудовується центральний залізничний вокзал
https://pastvu.com/_p/a/9/o/y/9oy4c8xyhsou5nkhu2.png

Майже як сучасна світлина, тільки чисто і людей немає. 1942 рік, німецька окупація.
https://pastvu.com/_p/a/7/r/e/7rep870hrg8rjloot9.jpg

І трошки раніше, купа уберів очікують кліентів
https://pastvu.com/_p/a/0/v/f/0vf0lr3pin9yas196m.jpg

а після того як закрили старий вокзала, збудували тимчасові бараки, проте кияни та гості столиці користувались ними десь 20 років
https://pastvu.com/_p/a/v/l/n/vlnwhuywq6cx564i0l.jpg

Veles
15-11-2019, 03:52
моя синагога
https://pastvu.com/_p/a/2/r/z/2rzb8sjcrls21rap4o.jpg

https://pastvu.com/_p/a/h/s/2/hs20a0r3dfxvdd2u42.jpg

Приблизно так вона і виглядала коли всіх школярів змушували ходити в синагогу
https://pastvu.com/_p/a/5/t/6/5t61i0n8d4tc0whgyl.jpg

Voron
15-11-2019, 08:28
Майже як сучасна світлина, тільки чисто

:angry_petya:

Veles
15-11-2019, 16:36
Майдан 1990 та інші мітинги 90-91

https://pastvu.com/_p/a/5/h/2/5h2ivkevffnlzsyotg.jpg


https://pastvu.com/_p/a/a/0/h/a0hyds5g3sqd7mitp9.jpg

https://pastvu.com/_p/a/h/8/h/h8h2osc2jx9n4v0dpb.jpg

https://pastvu.com/_p/a/z/1/o/z1o585lqzf9d1vtuz2.jpg

https://pastvu.com/_p/a/d/q/q/dqqpv1tqn0r1p1engi.jpg

Ще радянський Беркут
https://pastvu.com/_p/a/r/8/d/r8dr5imoqda96ju6oz.jpg

https://pastvu.com/_p/a/2/8/7/28750c9ove69sya3w8.jpg

https://pastvu.com/_p/a/5/x/i/5xi5g910x47m0ot79x.jpg

https://pastvu.com/_p/a/f/u/p/fup5n1363q0a8w6d5f.jpg

https://pastvu.com/_p/a/t/c/r/tcr8x5o45x4ioysog0.jpg

https://pastvu.com/_p/a/s/d/v/sdvcpf4kzyq3bjdslf.jpg

https://pastvu.com/_p/a/b/2/y/b2yo20qw1vd30h2hry.jpg

https://pastvu.com/_p/a/c/t/1/ct1ur81h358znabc2b.jpg

https://pastvu.com/_p/a/j/8/s/j8sznfpp2gvmfj1d8k.jpg

https://pastvu.com/_p/a/q/c/3/qc35kgli4qphyx0nig.jpg

https://pastvu.com/_p/a/4/j/o/4jogd0dua1ay2i974i.jpg

https://pastvu.com/_p/a/k/0/k/k0ktnefs10keetszvi.jpg

КМДА підняття українського прапора, нагорі ще майорить радянська ганчірка
https://pastvu.com/_p/a/6/f/n/6fnefmkp007rs8z8t4.jpg

https://pastvu.com/_p/a/x/z/u/xzuqu5nhlj9rx24ou6.jpg

Sunkid
16-11-2019, 14:48
Андріївський узвіз, 1941-й. Для мене тут найбільш цікаві куполи на будинку Слинька. Колись я думав, що вони були втрачені під час війни. Але ж ні, вони збереглися та присутні на повоєнних фотографіях. Пишуть, що під час ураганного вітру десь у 50-х один купол просто здуло з даху. Потім приїхали комунальники і, замість того щоб його відновити, просто демонтували і другий.

https://picua.org/images/2019/11/16/9732f38031bb3d71d2873141f421827f.jpg

Veles
21-11-2019, 17:05
Вони були досить цікавими, хоча не дуже вписувались в архітектуру самої будівлі
http://interesniy.kiev.ua/storage/imglib/i/Bibkov_Funduklej/0002/troewina/streets/andreevsky/03.jpg

http://www.kievstyle.ru/images/books/1/1/1.htm17.jpg

Veles
21-11-2019, 17:16
Лівобережний Київ 1900 року, близько до ТЦ Лівобережний
https://pastvu.com/_p/a/p/x/x/pxxqfbd3tmrzloahyv.jpg

Дарницький вокзал
https://pastvu.com/_p/a/f/o/e/foey8dqr8sjjmuewut.jpg

https://pastvu.com/_p/a/h/a/y/haypbh5md5aara4opk.jpg

https://pastvu.com/_p/a/e/t/2/et264hiss1ibira1v7.jpg

Перший міст на місці метромосту, вид з Лівобережки
https://pastvu.com/_p/a/6/y/a/6ya6l673fvi7kakep3.jpg

https://pastvu.com/_p/a/q/h/3/qh32w9uwz0c1whwkmf.jpg

Veles
28-11-2019, 00:11
Хто вгадає що це?
https://pastvu.com/_p/a/j/4/4/j44hvdk7jr451hj1be.jpg

andriyko
28-11-2019, 05:11
Там де зараз Подільсько-Воскресенський міст будують?

Veles
28-11-2019, 05:15
ніт, думаю тільки санкід вгадає)

Malco
28-11-2019, 06:40
Русанівка?

Veles
28-11-2019, 07:14
Так, а точніше це саме русанівський бульвар де Гоголь стоїть :) ніколи його в такому стані не бачив як на тій світлині

https://pastvu.com/_p/a/c/c/y/ccylb0pfbmbtq4udlj.jpg

Malco
28-11-2019, 07:30
А я подумав що це якраз риють русанівський канал

Sunkid
30-11-2019, 00:02
Риття Русанівського знайти чомусь неможливо. Повністю відсутні фотки за 1960-61-й. Є тільки фото за 1958-й. Міст Патона з правого берега. Оте болото зліва - майбутня Русанівка.

https://picua.org/images/2019/11/29/72e6446b2a4b2dfe7e4dccf6ab2ee765.jpg

Ех, скільки часу я на Русанівці провів в цьому році! Переважно на пляжах. :) Ще й обійшов восени навколо декілька разів, бо вздовж канала зробили реконструкцію, виклали набережну плиткою (правда, ще не скінчили).

Veles
06-12-2019, 06:50
https://pastvu.com/_p/a/b/6/u/b6uy5azkedionzb3zn.jpg

Sunkid
06-12-2019, 09:04
До речі, ти знаєш, що готель "Прага" існує до цього часу? Правда, не у вигляді готелю.
http://zametkin.kiev.ua/zabroshennyj-otel-praga/

Veles
06-12-2019, 09:43
Так, але не бачив звідти фоток, прикольно, невже то оригінальні вікна на терасі? сподіваюсь хтось придбає і реально реставрує а не знищить для новобуду

Sunkid
06-12-2019, 10:19
Стан такий, що виглядають оригінальними. Мабуть, і стиль схожий на оригінальний.
Щодо реставрації - так, було б чудово, але вже скільки років слідкую за ним, та нічого не змінюється.

Veles
10-12-2019, 19:03
а знали що є макет старого вокзалу?
https://ic.pics.livejournal.com/questrum/14711474/3848388/3848388_original.jpg

https://ic.pics.livejournal.com/questrum/14711474/3848171/3848171_original.jpg

https://ic.pics.livejournal.com/questrum/14711474/3848844/3848844_original.jpg

Sunkid
11-12-2019, 19:02
Я знаю, що він існує, але не знаю, де саме. Здається, він у приватній власності і виставлявся лише на виставках. Хоча можу помилятися.

Veles
18-12-2019, 19:24
Січень 1990, українська демонстрація
https://pastvu.com/_p/a/n/v/w/nvwekf6x8y39zh6ytj.jpg

Veles
21-12-2019, 08:06
це оболонська набережна)
https://pastvu.com/_p/a/f/s/o/fso4n3i71ir73ffh6c.jpg

https://pastvu.com/_p/a/9/m/2/9m2ul2axm1gxh60psk.jpg

Veles
10-02-2020, 22:51
https://pastvu.com/_p/a/e/2/6/e261eyojwsx20zjxor.jpg

vnick
11-02-2020, 00:29
То Володимирський собор на задньому плані, виходить? Зовсім не так, як зараз, виглядає...

Sunkid
11-02-2020, 01:25
За кольорами не так. А все інше на місці. Просто це незвичний ракурс - вид ззаду.
https://life.bodo.ua/upload/files/cm-event/4/3364/image/volodymyrsky_cathedral514073235560-r1r1h500w711zc3q100.jpg

vnick
11-02-2020, 13:16
За кольорами не так. А все інше на місці. Просто це незвичний ракурс - вид ззаду.
https://life.bodo.ua/upload/files/cm-event/4/3364/image/volodymyrsky_cathedral514073235560-r1r1h500w711zc3q100.jpg

Я зрозумів, що вид ззаду. І кенасу впізнав :)

Так, саме кольори і мав на увазі. Особливо куполи - всі золоті, без зірок.

Veles
04-04-2020, 01:37
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/a/af/Abraham_van_Westerveld._%D0%90%D0%B1%D1%80%D0%B0%D 0%B3%D0%B0%D0%BC_%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%92%D0%B5%D 1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%84%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0% B4._Kyiv._%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2.jpg

Veles
04-04-2020, 01:38
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/ba/%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0_% D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D1%96%D1%81%D1 %82%D1%8F_1850.jpg

Veles
04-04-2020, 01:38
1833
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/4/47/1833_%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%BD_%D0%9A%D0%B8%D1%94%D 0%B2%D0%B0.jpg

Veles
04-04-2020, 22:37
Софія Київська. 1900
П. Лєвченко. Приватне зібрання.
https://pbs.twimg.com/media/DQDpDlzXcAE_syW.jpg

Veles
05-04-2020, 05:58
https://i.pinimg.com/originals/a1/f8/b8/a1f8b8276bd208cd4a226da95604327b.jpg

Veles
06-04-2020, 10:14
https://pastvu.com/_p/a/c/g/2/cg21yzu7apxxny2i7o.jpg

Sunkid
06-04-2020, 15:27
Ич як готель Fairmont димить своєю трубою. :)

Veles
06-04-2020, 18:51
Тоді до туристів ставились зневажливо, а інколи навіть використовували їх для опалювання

Veles
12-04-2020, 05:34
https://pastvu.com/_p/a/o/k/4/ok4afmeug4ucnd4h3z.jpg

Sunkid
12-04-2020, 06:35
Щось не пригадую цього будинку. Він ще існує?

Veles
12-04-2020, 07:59
Ні, там зараз сталінка стоїть схожих пропрцій на Софійській площі і Хаят

Veles
14-04-2020, 04:27
https://pastvu.com/_p/a/o/2/3/o23g7pzhx16i4q8kch.jpg

Veles
17-04-2020, 03:43
Гостинний таємничий Київ зажди приваблював туристів, підприємців, адже в ньому зажди було на що подивитися: чудова архітектура, затишні парки, гастролювали театри, іноземні й вітчизняні артисти, створювалися шедеври мистецтва, проводилася різноманітні ярмарки.

Це стало поштовхом до розвитку готельного господарства нашого міста.
Вважається, що перший готелем в сучасному розумінні був заснований в Лондоні в 1774 році. Однак, в нашому місті були свої давні традиції гостинності. Першопочатківцями дореволюційного готельного бізнесу Києва можна вважати монахів.


До революції Київ був не тільки крупним духовним, просвітницьким й студентським центром Православ’я, але й світовим центром православного паломництва. За кількістю святинь і історичних пам’ятників йому не було рівних. Щорічно Київ приймав мільйони паломників, які прагнули відвідати Києво-Печерську лавру, Михайлівський Златоверхий монастир, де зберігалися чудотворні ікони, нетлінні мощі, та інші реліквії.
Людей, які прибули на богомілля потрібно було десь поселити. Тому недивно, що перші київські заклади для проживання гостей виникли саме при монастирях. Для гостей відводилися двори з «странноприймальням». Вартість проживання й їжі для бідних паломників була символічною, а іноді й безкоштовною. Паломники в якості відшкодування допомагали монастирю по господарству. До послуг заможних паломникіх на тому ж подвір’ї були побудовані більш затишні готелі з платними номерами, й обслуговуючий персонал, який складався з монастирських послушників.
До нинішніх часів збереглися всі староприймальні й готельні будівлі Михайлівського Златоверхого монастиря, які будувалися в декілька етапів впродовж1850 - 1900 рр. Наприклад, в самому крупному готельному комплексі на вулиці Трьохсвятительській, 4 розміщені Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України. На фасаді будівлі встановлена меморіальна дошка з барельєфом української письменниці Марко Вовчок з текстом про те, що письменниця зупинялася в цьому готелі в 1902 року. Однак, цей корпус було побудовано за проектом Євгена Єрмакова в 1906- 1907 рр.
В будівлі на вулиці Трьохсвятительська 4 – в розташоване Бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до спогадів ювеліра, купця 2-ї гільдії, особистого секретаря Григорія Распутіна Арона Самуїловича Сімановіча, саме на подвір’ї Михайлівського Златоверхого монастиря Григорій Распутін познайомився з царською родиною.
Києво - Печерська Лавра з її храмами, печерами, келіями й службовими корпусами займала величезну площу над річкою Дніпром. «Готельний корпус» Києво - Печерскої Лаври нараховував 14 корпусів: житлові приміщення, кухня, їдальня, безкоштовно лікарня й контора, де богомольці могли отримати довідки.
Крім цього, в давні часи їй належали додаткові садиби на міських вулицях. Одна з них розміщалася на вулиці Московська, 30, і була відома як «Судове подворье» Лаври.
В 1803 – 1805 роках відомий Архітектор Андрій Меленський побудував там двоповерхову будівлю з нижнім кам’яним, і верхнім дерев’яним поверхом. Впродовж декількох тисячоліть в будівлі розміщувалися трактир і невеличкий готель. У зв’язку з тим, що на Печерську знаходилися головні адміністративні установи, готель був досить популярним серед заможних відвідувачів міста. Колір даху, кахельних печей в середині будинку був зелений. Можливо цим й обумовлена назва закладу: «Зелений трактир із нумерами » чи «Зелений готель».
У цьому готелі зупинялися Олександр Сергійович Грибоєдов, Євген Гребінка, Тарас Шевченко.
Зупинившись на нічліг в готелі «Зеленый трактир», Тарас Шевченко міг швидко добратися до околиць міста, спуститися до Дніпра, щоб зробити етюди краєвидів чи панорами Києва. На засланні, в Новопетрівському укріпленні, в повісті «Близнецы», художник згадував: «Поутру я сидел с оконченным рисунком на типографском крыльце и дожидался моих незнакомок, как будто они мне велели самому принести рисунок не в «Зеленый трактир», а на типографское крыльцо… Вот почему так любо мне вспоминать о типографском крыльце»
Нажаль будівля готелю не збереглася до наших часів. Будівлю розібрали в кінці 19 ст.
Загалом в першій третині 19 ст. приїжджі могли розраховувати лише на нічліг на постоялих дворах при трактирах. Згідно архівним даним за 1824 рік, в Києві було лише 10трактирів, 2 ресторації, 1 харчевня, 1 кав’ярня і лише 2 готелі.
На Подолі на постоялих дворах зупинялися переважно купці, які приїжджали на Контрактові ярмарки, які проводилися на Контрактовій площі. Тут постояльцю пропонували кімнату, харчування, і конюшню для коней. Хоча постоялі двори мали клієнтів лише взимку під час Контрактової ярмарки, це ніяк не позначалось на їх фінансовому стані: за ярмарковий сезон вони отримували такий прибуток, що цілком дозволяв протриматися до наступного року.
Трактири готельного типу пропонували приїжджим повний пансіон, а за окрему плату – екіпажі для виїзду. Серед постійних клієнтів трактирів були австрійський імператор Йосиф II, російський міністр просвіти Петро Завадовський. Ділові люди зупинялися біля Іллінської
церкви в «Комерційних номерах».


Багатьом гостям міста трактири, постоялі двори були не по кишені. І тому поблизу постоялих дворів постійно можна було зустріти «факторів» (на сучасний манер посередники, «агенти з нерухомості»), які за певну винагороду допомагали приїжджим знати приватне житло, за прийнятну ціну.


В середині 19 ст. центр міста перемістився на Хрещатик і в Києві на Хрещатику, і вулицях прилеглих до нього, з’явилися готелі, що за рівнем обслуговування нічім не поступалися європейським. В готелях пропонувалися як одномісні фешенебельні апартаменти, так і номера для родин. Звісно і вартість таких послуг була відповідна.
Саме на початку вулиці Хрещатик 2 в 1851 році на Царській площі (зараз Європейська площа) Олександр Беретті, замість розібраної застарілої будівлі дерев’яного міського театру, на замовлення родини Гудим – Лейковичей побудував готель «Європейський» (зараз на цьому місті «Український дім»). Довгий час установою керував француз Жермен Бретон.
Готель пропонував чудові номера з електричним освітленням і зо всіма зручностями. Вартість номера складала від 1 до 12 рублів за добу. Крім цього, до послуг клієнтів був ресторан готелю, який вважався найкращим в місті. Клієнтами готелю були переважно цукрові магнати, комерсанти, володарі маєтків, а також чиновники, які прибули в місто у відрядження.
В цьому готелі також зупинялися Микола Костомаров, Федір Тютчев, вчений Ілля Мечников.
В 1920 рр. приміщення готелю надали американській благодійній місії «АРА» (American Relief Administration), яка допомагала нашим землякам долати наслідки революції, війни та розрухи. Тут працювали й служби комітету «Джойнт», якій організував посилки голодуючим України.
Нажаль будівля готелю не зберігалася до наших часів. Замість готелю спорудили київський філіал музею імені Леніна (зараз «Український дім»).


На місці теперішнього Почтового відділення № 1 (Главпочтамт) (Хрещатик, 22) до пожежі 1941 року, розміщався відомий готель «Гранд – Готель».
Будівля в класичному стилі належала Густаву Івановичу Ейсману – двічі міському голові (1872–1873, 1879–1884), підприємцю, професору Університету Святого Володимира. До речі будівля Київської міської думи розміщалася посеред нинішнього Майдану Незалежності. І для того щоб ближче було ходити на роботу, Ейсман жив у двоповерховому будинку на Хрещатику, зведеному в 1849 році, а в 1870 –х роках надбудував 3-й поверх, де і заснував «Гранд-Готель». Потім цей будинок перейшов у спадок онуці Густава Ейсмана, Ользі Дьяковій (Смородинової) (дружина дійсного статського радника, міського голови в 1906 – 1916 рр, Іполита Миколайовича Дьякова).
В готелі було 120 номерів. Звичайні номери в ньому коштували 1 – 10 рублів за добу, а вартість номерів люкс сягала до 30 рублів. При готелі розміщалися більярдні, підйомні машини, ресторан, в якому готував і Вісконті (колишній метрдотель імператора Олександра II). Тут полюбляла зупинятися «ділова еліта» - підприємці, банкіри, фінансисти й іноземці. Серед знаменитостей, в готелі зупинялися іспанській гранд - герцог Монпансьє, бразильській імператор дон Педро II. До послуг клієнтів готелю надавалися екіпажі для їзди по місту, а в день від’їзду спеціальний омнібус доставляв клієнта на вокзал.
В «Гранд- Готелі» розміщався відомий чайний магазин Анни Сергієвої, який пропонував диковинні сорти китайського чаю. Коштував такий чай недешево, адже китайці чай не продавали, а вимінювали на соболине, горностаєве, медвеже хутро. До того ж на чай існувало урядове мито в розмірі 80 – 120% вартості…Тому фунт чаю коштував від 1,5 до 5 рублів (для порівняння – в трактирі стакан звичайного чаю коштував 5 копійок).
У цьому будинку працювала крамниця кондитера Миколи Балабухи, одного зі спадкоємців знаменитої династії.
Коли в 1878 році в Києві з’явилася електрика, то перші показові сеанси електроосвітлення фірми «Сіменс і Гальске» були проведені в ресторанному залі «Гранд – Готелю ».
З будівлею готелю й Ольгою Дьяковою стався цікавий випадок. Газети писали, що в її спальні почали літати подушки, одіяла, простирадла, тріщали й переміщувалися меблі. Не маючи змоги приборкати цю напасть, Дьякова викликала поліцію. Ольгу Дьякову відселили, а її помешкання опечатали.
Існує версія, що відомі строки Корнія Чуковського: «Убежало одеяло, улетела простыня, и подушка, как лягушка, ускакала от меня», написані під враженням саме цього «аномального явища». Відомо, що в 1910 році письменник приїжджав до Києва і зустрічався з Іваном Буніним в будинку на вулиці Хрещатик 1 (там де зараз готель «Дніпро»).
В 1936 -1939 рр. будівлю повністю реконструювали з надбудовою двох поверхів (архітектор Павло Альошин, Колісниченко, Линецькій). В 1941 році, коли в центрі міста сталася велика пожежа, будівля готелю повністю згоріла. Главпочтамт на цьому місці побудували вже в 1952- 1958 рр. (цікаво, що в серпні 1989 року портик будівлі раптово обрушилась).


Далі на центральній магістралі можна було побачити вивіски готелів «Франція», «Англія», «Кане» (власник Жан – Батіст Кане), «Бель – Вю», «Національна» тощо.


Заможна публіка також полюбляла зупинятися на в фешенебельному готелі «Континенталь» на вулиці Миколаївській 5 (зараз – вулиця Архітектора Городецького). Архітекторами готелю були Владислав Городецький, Георгій Шлейфер і Едуард Брадтман. 4-хповерхову будівлю було побудовано в 1895-1897 роках на місці садиби професора медицини Федора Мерінга. Вартість усіх робіт склала 1 мільйон рублів.
До послуг клієнтів готелю були 100 номерів, великий ресторанний зал, зимовий, літній сади, кав’ярня, пральня, бібліотека, два електричних ліфта (пасажирський, багажний), комори для зберігання багажу і дорогоцінних речей, ванні кімнати. В готелі було парове опалення, вентиляція, електрика, гаряча вода. Номери коштували від 1, 75 до 15 рублів за добу.
На почату 20ст. готель належав спеціально організованому акціонерному товариству, а управляючим був Шарль Лянчіа.
В готелі зупинялися Федір Шаляпін, Леонід Собінов, Костянтин Бальмонт, Осіп Мандельштам, зірка німого кіно Макс Ліндер, дресирувальник Володимир Дуров.
Розповідали, що коли Федір Шаляпін був в 1906 році був з гастролями в Києві, перед початком концерту, артист не міг потрапити в зал через велике скупчення людей. Його скрипаль і піаніст знайшли вихід. Оскільки готель «Континенталь», в якому він зупинився, (нині — один із корпусів Національної музичної академії України імені Чайковського (вул.Архiтектора Городецького 1-3/11), поряд із якою на той час не було Великого залу з колонадою) примикав стіною к будівлі цирку, усі троє по карнизу й водостічній трубі спустилися на кришу цирку.
Шаляпін у своїх спогадах згадував:
«В день концерта, остановился трамвай на Крещатике, толпа заткнула всю ширину улицы. Перед цирком копошилась живая икра, гудела земля… Мы сами, участники концерта, очутились в курьезной невозможности попасть в цирк. Тогда я предложил пробраться через окно гостиницы на крышу цирка, что и было принято моими храбрыми товарищами – скрипачом Аверьино и пианистом Корещенко. Вылезли в окно, пробрались по карнизу к водосточной трубе, а по ней спустились на крышу цирка. Это было очень комическое путешествие, если смотреть со стороны, но мы не смеялись. Кое-как, помогая товарищам, я провел их по крыше до окна конюшни, спустил в окно – и наконец мы очутились на арене цирка, на дне огромной чаши, края которой облеплены сотнями людей, невообразимо шумевших. Нас встретили оглушающим криком – ура!»


Осип Мандельштам приїхав до Києва в 1919 році, причому в компанії високопоставлених чиновників, з якими він випадково познайомився в поїзді. Тому при приїзді в Київ йому надали гарний номер в готелі «Континеталь» . І майже не в той же самий день в підвалі готелю, де розміщалося культове кафе «ХЛАМ», він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Надією Хазіною (на той час студенткою Академії мистецтв).
Кафе «ХЛАМ» на той час було осереддям культурного життя міста. В ньому виступали поети, музиканти, його відвідували письменники, художники. Саме кафе «ХЛАМ» під назвою «ПРАХ» (Поети-Режисери-Артисти-Художники) згадує письменник Михайло Булгаков в романі «Біла гвардія»:
«Всю весну, начиная с избрания гетмана, он наполнялся и наполнялся пришельцами. В квартирах спали на диванах и стульях. Обедали огромными обществами за столами в богатых квартирах. Открылись бесчисленные съестные лавки-паштетные, торговавшие до глубокой ночи, кафе, где подавали кофе и где можно было купить женщину, новые театры миниатюр, на подмостках которых кривлялись и смешили народ все наиболее известные актеры, слетевшиеся из двух столиц, открылся знаменитый театр «Лиловый негр» и величественный, до белого утра гремящий тарелками клуб «Прах» (поэты – режиссеры – артисты – художники) на Николаевской улице.»
В 1941 році частина готелю була пошкоджена. Пізніш будівлю відновили. Зараз в будівлі розташований один з корпусів Національної музичної академії імені Чайковського.
Не менш яскрава історія й готелю «Прем’єр – Палас» (на розі вулиці Пушкінської і бульвару Тараса Шевченка 29/5-7). Він функціонує й в теперішній час. В 2001 році готелю було присуджений статус п’ятизіркового.
Будівля готелю Palast – Hotel розпочалася в 1909 році. Керували будівництвом архітектори Адольф Мінкус і Федір Траупянський. Перших відвідувачів готель прийняв у 1912 році. Це був семиповерховий готель з 150 комфортабельними номерами з усіма зручностями: електрика, телефон, водопостачання, за бажанням клієнта подавалися кінні екіпажі чи автомобіль. Ресторанний зал був розрахований на 1000 осіб й міг приймати урочисті прийоми.
Готелем керував орендатор Яків Целлермаєр, який винаймав готель за 36 000 рублів в рік і активно його рекламував.
В 1918 році будівлю було пошкоджено в результаті артилерійського обстрілу.
Цікавий факт: в одному з номерів – резиденції посла Туреччини Ахмеда Мухтарбея – ховався гетьман Павло Скоропадський. В цьому же номері він підписав документ про зречення влади. Зраз в готелі є номер «Гетьман» як згадка про ті історичні часи.
Сучасний «Прем’єр – Палас» складається з двох будівель: головна – на вулиці Пушкінська (та що від самого початку планувалася як готель), а друга – на бульварі Шевченка. В 1895 році другу будівлю купив Лев Гінзбург, в 1908 році він зніс старі стіни, а в 1911 було здано житловий приватний будинок із ліфтом з 45 квартирами, з центральним опаленням, водопостачанням й головними сходами з мармуру й чорного граніту.
Після зміцнення радянської влади в 1919 році, «Палас-Готель» залишався самим великим готелем Києва (136 номерів). Будівля готелю була частково пошкоджена в 1943 році, коли німецькі війська покидали місто.
Під час відбудови готелю було прийнято рішення з’єднати колишнє готельне приміщення з сусідньою будівлею по бульвару Шевченка (та, що належало Льву Гінзбургу), в результаті чого готель сформувався в тому вигляді, який зберігся до теперішніх часів. В 1953 готель було перейменовано в «Україну» - і носив цю назву до 2005 року.
Готельний бізнес поступово розширявся. В 1912 році в Києві нараховувалося близька 95 готелів, не враховуючи дешевих мебльованих кімнат. Бізнес був достатньо рентабельним. Головне було, щоб номери були зайняті постійно.
Підприємниці вигадували різні способи «заманити клієнта».

Континенталь

https://pastvu.com/_p/a/f/q/j/fqjhxfkodsj8z2a555.jpg

https://pastvu.com/_p/a/8/5/e/85efcb6kd2mjghskas.jpg


https://pastvu.com/_p/a/f/6/6/f66ki5dbx8tovj1y7s.jpg

https://pastvu.com/_p/a/u/p/w/upwv642s4shcz9344p.jpg

https://pastvu.com/_p/a/f/1/r/f1rt77na962x650qd7.jpg

https://pastvu.com/_p/a/m/c/r/mcrhdordru8bskbm3c.jpg

https://pastvu.com/_p/a/l/w/x/lwxsjwa5docx53vtna.jpg

Veles
17-04-2020, 03:44
Цікава фотка, руїни цирку (де було обрано гетьмана Скоропадського) і залишки першого українського хмарочосу, 1944
https://pastvu.com/_p/a/k/w/z/kwzzs9ee4jm3kw1zaw.jpg

Sunkid
17-04-2020, 08:18
"Гіппо-Палас" мені дуже жалко. Унікальна була будівля. Грьобані комуняки!

https://picua.org/images/2020/04/17/1217f64d869c2a84e9a32e145ea5d5d9.jpg

andriyko
17-04-2020, 13:13
Десь під Броварами, 1918

https://i.imgur.com/E1Gyn8C.jpg

Veles
17-04-2020, 17:41
без великих будинків будь-де для порівняння, мистецький арсенал виглядає гігантським

Veles
28-04-2020, 00:07
«Київ, столиця колишньої держави русів, при річці Бористені, є одним з найгарніших і найкультурніших міст Европи, хоч його пограбовано і спустошено до краю», – писав А. Кампензе в 1534 році: (A. Campense. «Lettera d’Alberto Campense»).

Veles
04-05-2020, 02:16
https://2.bp.blogspot.com/-Pc0cYxb2BV0/VyzzfIR4gkI/AAAAAAAAA9U/e5agKJkjVL8ixJNc3vWGI7ueiEJQXBviACLcB/s1600/Untitled12.jpg

Veles
04-05-2020, 02:19
https://4.bp.blogspot.com/-ZSfD_LfCJUE/VyzzmAEy09I/AAAAAAAAA9g/NA8ghj1dyB4cAASMKx-E0AMbqePcWFpEACLcB/s1600/Untitled18.jpg

https://4.bp.blogspot.com/-p5SLSiQ-QNc/VyzztZ3L3uI/AAAAAAAAA9w/F0QvUxS-ywQcpYoEJ1D1zla0K1hyaFmYQCLcB/s1600/Untitled21.jpg

https://2.bp.blogspot.com/-S5RqWQraIxg/Vyzz9iQxzNI/AAAAAAAAA-c/qBaGKnBkN_sv3mO-Uco72_ZUpdzGkV0NgCLcB/s1600/%25D0%2597%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%2596%25D0%25B7 %25D0%25BD%25D0%25B8%25D1%2587%25D0%25BD%25D0%25B8 %25D0%25B9%2B%25D0%25BC%25D1%2596%25D1%2581%25D1%2 582.jpg

https://4.bp.blogspot.com/-1_q3e6kLl_k/Vyzz-4zpxeI/AAAAAAAAA-g/y6HdVdxSCOU3_FYZ_-z3V1bbQtbkiyx8gCLcB/s1600/%25D0%259A%25D0%259F%25D0%2586.jpg

https://4.bp.blogspot.com/-XH4HRPa9NC0/Vyz0K0H6sDI/AAAAAAAAA_E/0FtG6pWVQTMLymKSzH9Zxs3aEal-1T96ACLcB/s1600/%25D0%259B%25D0%25B0%25D0%25BD%25D1%2586%25D1%258E %25D0%25B3%25D0%25BE%25D0%25B2%25D0%25B8%25D0%25B9 %2B%25D0%25BC%25D1%2596%25D1%2581%25D1%25821.jpg

Veles
24-05-2020, 23:11
https://infokava.com/uploads/posts/2015-04/1428557619_reka.jpg

https://vi.ill.in.ua/m/640x0/317464.jpg

https://yesyes.ua/uploads//users/1360/portfolio/f3305910c29f5b282e79d8975861f8c4_l.jpg