d-b
25-09-2015, 12:18
Київський іподром
Збудований у 1962—1969 роках інженерами В. В. Кобкіним і Г. П. Абросимовим за проектом архітекторів В. Н. Шермана, Г. П. Маркитян, Ю. Н. Піскуненка та І. С. Телюка.
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/32/%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_% D0%B8%D0%BF%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC.jp g
Займає площу 45 гектарів і знаходиться на проспекті Академіка Глушкова, 10 (https://www.google.com.ua/maps/place/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BF.+%D0%90%D0%BA%D0%B0 %D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0+%D0%93%D0%BB% D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0,+10,+%D0%9A%D0 %B8%D1%97%D0%B2/@50.3755106,30.4619277,742m/data=!3m1!1e3!4m2!3m1!1s0x40d4c8fa454ce2ad:0xf612f 4eb7f5375b0).
Територія іподрому розташована поряд з територією Національного експоцентру України.
Має давнішу історію, так, 3 серпня 1939 Політбюро ЦК КП(б)У затвердило проект постанови РНК УРСР „Про відкриття Київського Державного іподрому”.[1]
Київський іподром – це один з останніх в Україні іподромів, завдяки існуванню якого в Україні збереглась та розвивається галузь рисистого конярства.
На Київському іподромі побудовано 9 капітальних стаєнь, на 40 денників кожна. Кожна стайня має запряжний манеж, а також кімнати для зберігання спеціального інвентарю.
Головне Скакове поле іподрому має три доріжки, кожна з яких має своє призначення. Перша (внутрішня) доріжка служить для тренувань коней. Вона має граншлаковое покриття, а її розміри становлять 1477 м у довжину і 20 м завширшки. Друга доріжка призначена для забігу коней риссю, її використовують як для тренінгу коней, так і для випробувань. Назва цієї доріжки - призова. Вона покрита грунтом, який за своєю структурою близький до чорнозему. Довжина другої доріжки становить 1600 м, а ширина - 30 м. Третя доріжка називається скаковою, її призначення - зберегти і напрацювати мускулатуру коней. По зовнішньому периметру доріжка покрита піском, а по внутрішньому травою. У довжину вона становить 1800 м, а в ширину - 25 м. У центрі поля обладнані майданчики для конкуру (змагання з подолання перешкод) і для виїздки спортивних коней.
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/10/%D0%86%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC%2C_%D0% 93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81 %D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80-%D0%BD.JPG/1280px-%D0%86%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC%2C_%D0% 93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81 %D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80-%D0%BD.JPG
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D 0%B9_%D1%96%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC
Збудований у 1962—1969 роках інженерами В. В. Кобкіним і Г. П. Абросимовим за проектом архітекторів В. Н. Шермана, Г. П. Маркитян, Ю. Н. Піскуненка та І. С. Телюка.
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/32/%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_% D0%B8%D0%BF%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC.jp g
Займає площу 45 гектарів і знаходиться на проспекті Академіка Глушкова, 10 (https://www.google.com.ua/maps/place/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BF.+%D0%90%D0%BA%D0%B0 %D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0+%D0%93%D0%BB% D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0,+10,+%D0%9A%D0 %B8%D1%97%D0%B2/@50.3755106,30.4619277,742m/data=!3m1!1e3!4m2!3m1!1s0x40d4c8fa454ce2ad:0xf612f 4eb7f5375b0).
Територія іподрому розташована поряд з територією Національного експоцентру України.
Має давнішу історію, так, 3 серпня 1939 Політбюро ЦК КП(б)У затвердило проект постанови РНК УРСР „Про відкриття Київського Державного іподрому”.[1]
Київський іподром – це один з останніх в Україні іподромів, завдяки існуванню якого в Україні збереглась та розвивається галузь рисистого конярства.
На Київському іподромі побудовано 9 капітальних стаєнь, на 40 денників кожна. Кожна стайня має запряжний манеж, а також кімнати для зберігання спеціального інвентарю.
Головне Скакове поле іподрому має три доріжки, кожна з яких має своє призначення. Перша (внутрішня) доріжка служить для тренувань коней. Вона має граншлаковое покриття, а її розміри становлять 1477 м у довжину і 20 м завширшки. Друга доріжка призначена для забігу коней риссю, її використовують як для тренінгу коней, так і для випробувань. Назва цієї доріжки - призова. Вона покрита грунтом, який за своєю структурою близький до чорнозему. Довжина другої доріжки становить 1600 м, а ширина - 30 м. Третя доріжка називається скаковою, її призначення - зберегти і напрацювати мускулатуру коней. По зовнішньому периметру доріжка покрита піском, а по внутрішньому травою. У довжину вона становить 1800 м, а в ширину - 25 м. У центрі поля обладнані майданчики для конкуру (змагання з подолання перешкод) і для виїздки спортивних коней.
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/10/%D0%86%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC%2C_%D0% 93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81 %D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80-%D0%BD.JPG/1280px-%D0%86%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC%2C_%D0% 93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97%D0%B2%D1%81 %D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80-%D0%BD.JPG
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D 0%B9_%D1%96%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC