Результати 1-18 з 18

Тема: Історія України у періодиці

  1. #1
    Гетьман Аватарка AndriySH
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ, Україна
    Постів
    6,131
    Подякували: 12,947

    Історія України у періодиці

    http://libraria.ua/

    ЕЛЕКТРОННИЙ АРХІВ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ ПЕРІОДИКИ

    LIBRARIA – електронний архів української періодики, що містить значний масив історичної преси, а також наукових і літературно-художніх серійних видань.

    Ми розпочали роботу над створенням ресурсу 2011 року, коли було відскановано перші колекції українських газет. Наразі оцифровано близько 500 000 сторінок понад 400 видань українською, польською, німецькою, їдиш, кримськотатарською та російською мовами, що видавалися у різних регіонах України переважно в 20–40-х роках ХХ ст., які частково вже удоступнено на вебсайті. Ресурс постійно наповнюється. Ми продовжуємо роботи і плануємо представити у найближчі роки кілька мільйонів сторінок періодики.

    На вебсайті доступні для перегляду не лише цифрові зображення але й розпізнані тексти видань з інтерактивними змістами кожного з чисел, що надає численні пошукові можливості. Окрім морфологічного повнотекстового пошуку, доступний також пошук за назвами видань, географією (регіони та місця) та хронологією видань (конкретні дати або періоди); окремо може бути застосовано пошук за заголовками статей, а також пошук ілюстрацій за підписами до них.

    Цей файний пост оцінили:


    Last edited by AndriySH; 23-08-2017 at 17:36.

  2. #2
    Гетьман Аватарка AndriySH
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ, Україна
    Постів
    6,131
    Подякували: 12,947
    Читать не пречитать)

    Цей файний пост оцінили:



  3. #3
    Гетьман Аватарка AndriySH
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ, Україна
    Постів
    6,131
    Подякували: 12,947

    Цей файний пост оцінили:



  4. #4
    Pinochet
    Guest
    Обожнюю цю тематику) ретроспектива).

  5. #5
    Укрофашист Аватарка andriyko
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Ar Raqqah
    Постів
    22,020
    Подякували: 39,177
    колись таке нафоткав





    Цей файний пост оцінили:


    Почему этот русак еще не в бане?

  6. #6
    Свідомий Аватарка Veles
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ | NYC
    Постів
    7,641
    Подякували: 16,366
    http://www.svoboda-news.com/arxiv/pd...a-1920-109.pdf

    імігрантське видання 1920 року

    Цей файний пост оцінили:


    НОВИЙ ПОЧАТОК - НОВИЙ ПОРЯДОК

  7. #7
    Свідомий Аватарка Veles
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ | NYC
    Постів
    7,641
    Подякували: 16,366
    ОУН - УПА на Сумщині
    http://www.cdvr.org.ua/sites/default...sumschyna2.pdf

    Цей файний пост оцінили:


    НОВИЙ ПОЧАТОК - НОВИЙ ПОРЯДОК

  8. #8
    Сотник Аватарка skiffmc
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ
    Постів
    1,792
    Подякували: 3,711
    Своеобразные условия России, в отношении национального вопроса, как раз противоположны тому, что мы видели в Австрии. Россия — государство с единым национальным центром, великорусским. Великорусы занимают гигантскую сплошную территорию, достигая по численности приблизительно 70 миллионов человек. Особенность этого национального государства, во-1-х, та, что “инородцы” (составляющие в целом большинство населения — 57%) населяют как раз окраины; во-2-х, та, что угнетение этих инородцев гораздо сильнее, чем в соседних государствах (и даже не только в европейских); в-3-х, та, что в целом ряде случаев живущие по окраинам угнетенные народности имеют своих сородичей по ту сторону границы, пользующихся большей национальной независимостью (достаточно вспомнить хотя бы по западной и южной границе государства — финнов, шведов, поляков, украинцев, румын); в-4-х, та, что развитие капитализма и общий уровень культуры нередко выше в “инородческих” окраинах, чем в центре государства. Наконец, именно в соседних азиатских государствах мы видим начавшуюся полосу буржуазных революций и национальных движений, захватывающих частью родственные народности в пределах России.
    Суждено ли, например, Украине составить самостоятельное государство, это зависит от 1000 факторов, не известных заранее. И, не пытаясь “гадать” попусту, мы твердо стоим на том, что несомненно: право Украины на такое государство. Мы уважаем это право, мы не поддерживаем привилегий великоросса над украинцами, мы воспитываем массы в духе признания этого права, в духе отрицания государственных привилегий какой бы то ни было нации.
    Ленін, 1914 р

    Цей файний пост оцінили:


    Last edited by skiffmc; 28-09-2016 at 21:32.
    У Росії є лише два союзники: домовина і цвяхи

  9. #9
    Гетьман Аватарка USSR-UA
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Бровари
    Постів
    7,308
    Подякували: 9,877
    Недавно таке надибав:

    Місія Капніста — таємна поїздка відомого українського дворянина Василя Капніста до Пруссії, що відбулася у 1791 році, з проханням до прусського уряду підтримати вірогідне антиросійське повстання в Україні. Капніст діяв за дорученням проукраїнськи налаштованої частини дворянства українських земель, «ядро» цих дворянських кіл складали члени Новгород-сіверського патріотичного гуртка. Прибувши до Берліна, він звернувся до уряду з проханням аудієнції у короля Пруссії Фрідріха-Вільгельма II. Капніста було направлено до кабінет-міністра графа Герцберга.

    Під час зустрічі з Герцбергом Василь Капніст сказав, що прибув на прохання своїх земляків з України, або Малоросії (друга назва), які доведені до розпачу тиранією російського уряду, зокрема князя Потьомкіна. І що земляки хотіли би знати, чи можуть у разі війни Росії з Пруссією розраховувати на підтримку прусського короля, якщо спробують «скинути російське ярмо». Капніст пояснив, що йдеться про країну колишніх запорозьких козаків, в яких було забрано всі привілеї і яких «поставлено під стопу росіян». Це був час напруження у відносинах Пруссії і Росії, була висока вірогідність війни між цими державами. Герцберг відповів, що справу війни між Пруссією та Росією не вирішено й тому однозначної відповіді на цю пропозицію прусський уряд надати не може. Дослідники вважають, що Капністу таки була надана «таємна» аудієнція Фрідріха-Вільгельма II, але ніяких результатів вона не мала.

    Хоча ця місія не мала наслідків, проте демонструвала незгоду частини українців з ліквідацією Гетьманщини й бажання боротися за відновлення державності. Це призвело до пошуку українськими патріотами нових союзників у боротьбі з російським імперіалізмом. Для самого Капніста ця місія не призвела до жодних результатів, так як довгий час залишалася в повній таємниці. Відомості про місію Капніста з'явилися тільки в 1860-х роках, через 40 років після смерті Василя Капніста. Деякі російські урядовці хотіли позбавити все ще впливовий в Україні рід Капністів дворянства, але цього зроблено не було.

    Цей файний пост оцінили:


    Говори не говори - краще місто Бровари

  10. #10
    Гетьман Аватарка USSR-UA
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Бровари
    Постів
    7,308
    Подякували: 9,877
    Про Запорозький марш

    Автором «Запорозького маршу» вважається роменський сліпий бандурист Євген Адамцевич — учень Мусія Олексієнка. Він скомпонував твір з використанням мелодії української народної пісні «Ой на горі та й женці жнуть».

    Уперше публічно Євген Адамцевич виконав марш 1969 року на концерті в Київському оперному театрі імені Тараса Шевченка.

    Очевидці так описували концерт:

    «У неймовірному потягові сердець за мелодією люди підводилися з місць. Вибухнула ще нечувана під цим склепінням громовиця оплесків.

    Мені важко переповісти, що було після першого виконання «Запорізького маршу». Скажу лише, що старий Адамцевич виконав його на вимогу публіки тричі. Так була порушена домовленість не виконувати більше двох творів. І ніхто з кобзарів-побратимів не дорікав Адамцевичу, що він тричі повторив свій номер. І хоч його музика була безсловесна, але вслухавшись у мелодію «Запорізького маршу», вже ніхто з виконавців не наполягав на тому, щоб співати понад програму.

    Стало зрозуміло: відбулося щось надзвичайне. Над зачарованим залом зайнялася і згасла чудова мить, яку повторити, затримати ніхто не зможе».


    Є. Адамцевич виконував марш дуже виразно, енергійно, вкладаючи всю свою майстерність й емоційну образність. Але через те, що грав пучками, бракувало дзвінкості. Диригент Державного оркестру Віктор Гуцал згадував:

    «Я зрозумів, що такий твір має звучати масштабно й велично. Написати новий марш на основі старого стало для мене першорядним завданням».

    12 квітня 1970 року оркестр уперше виконав обробку цього маршу. Художній керівник і диригент Яків Орлов повторив твір на біс кілька разів. Відтак до 1974 року «Запорозький марш» виконували в усіх концертах по кілька разів. Публіка завжди стоячи вітала музикантів. Композиція стала ще більш відомою після того, як її було включено до саундтреків фільму Бориса Івченко «Пропала грамота» 1972 року. Після виконання маршу у Большому театрі (Москва), ним зацікавились партійні керівники, яких занепокоїла занадто духовна атмосфера серед слухачів. Комуністи ретельно вивчали ноти, звіряючи їх з піснями січових стрільців. І, хоча нічого не було виявлено, марш заборонили. А В. Гуцал змушений був залишити посаду й перейти до іншого колективу.

    Цей файний пост оцінили:


    Говори не говори - краще місто Бровари

  11. #11
    Гетьман Аватарка USSR-UA
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Бровари
    Постів
    7,308
    Подякували: 9,877
    Ви знали що в ОУН і УПА були свої радіостанції?

    З 30 червня по 2 липня 1941 року у Львові діяла «Радіостанція імені Євгена Коновальця». Це стало можливо через те, що Похідна група ОУН увійшла до залишеного радянськими військами Львова раніше за німців і зайняла міську радіостанцію. 30 червня 1941 року саме цією радіостанцією було оголошено Акт відновлення Української Держави.

    З жовтня 1943 року по 7 квітня 1945 року поблизу села Ямельниці, на Львівщині, УПА мали власну підпільну радіостанцію «Самостійна Україна». Щоденно радіостанція мовила українською, російською, французькою та англійською мовами. Радіопередачі досягали не тільки території України, а й Німеччини, Великобританії, Франції та Швейцарії.

    Цей файний пост оцінили:


    Говори не говори - краще місто Бровари

  12. #12
    Гетьман Аватарка USSR-UA
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Бровари
    Постів
    7,308
    Подякували: 9,877
    Дивовижна людина, дивно що до сьогодні я про нього чув лише деякі деталі та і взагалі вважав ті деталі міфом.

    Цей файний пост оцінили:


    Говори не говори - краще місто Бровари

  13. #13
    Осавул Аватарка vnick
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Poltava
    Постів
    2,815
    Подякували: 3,909
    Вах, нічого собі, який дядько був. Я, до речі, бачив у Франківську вулицю, названу його ім'ям, але нічого про нього не знав.

  14. #14
    Сотник Аватарка Ostap19
    З нами з
    Mar 2015
    Постів
    1,212
    Подякували: 3,925
    Не знав куди кинути
    Про німецьких переселенців у Карпатах.
    На території гірської Рахівщини багато століть мирно живуть люди різних національностей і народностей – українці (етнічна група „гуцули”), угорці, румуни, німці, чехи, словаки, італійці…

    Така етнічна строкатість населення сформувалася під впливом різних державних утворень, до яких належав край впродовж останнього тисячоліття: Угорського королівства, Трансільванського князівства, Австрійської монархії, Австро-Угорщини. Тільки в часи минулого бурхливого ХХ століття Рахівщина перебувала у складі Австро-Угорської імперії, Румунії, Чехословаччини, Угорщини, Радянського Союзу, а тепер в Україні,пише КО.

    Як свідчать деякі історичні джерела, у рівнинній частині Закарпаття перші німецькі поселення з’явилися вже у XII – ХIII століттях. Гірська місцевість Закарпаття, зокрема і Рахівщина, до ХІV ст. була практично не освоєною і мало заселеною людьми.

    Вже з кінця ХVІІ століття, з початком інтенсивної розбудови міст згаданої імперії, виникла гостра потреба у розробці багатих лісових ресурсів гірської частини Закарпаття. Тому, на державному рівні, було прийнято рішення переселяти знавців лісової справи з Верхньої Австрії та Німеччини на гірські території Карпат, у тому числі і у верхів’я річки Тиси та її приток. Такі переселенці передали свій значний досвід і технічні навички місцевим жителям. Саме завдяки німецьким лісівникам у нашому краї почала зароджуватися і розвиватися лісова галузь.

    Як свідчать літературні джерела, перші спроби переселити людей німецької національності на Рахівщину були зроблені ще до 1730 року. Найбільше німецьких спеціалістів було переселено за часів імператриці Австрії Марії-Терезії. Для них була розроблена спеціальна державна програма, за якою створювалися вигідні умови для переселення людей у Східні Карпати з Верхньої Австрії та Південної Німеччини. На Рахівщині їм відводили земельну ділянку, виділялися сінокісні луки на 2-3 голови худоби, давали знаряддя праці й ліс для будівництва житлових приміщень, одяг і все це за рахунок держави. Будинки і землю не можна було продавати, лише передавати у спадок нащадкам по чоловічій лінії. Крім того, кожному переселенцю гарантувалась оплата в 1000 гульденів на рік. На випадок смерті переселенця його вдова і не більше як четверо дітей повинні були отримувати пенсію.

    Крім спеціалістів лісової галузі, за спогадами старожилів у селах Кобилецька Поляна та Требушани (тепер Ділове) переселилися німецькі спеціалісти, що мали навички плавлення металу із залізної руди. Тут вони працювали на створених залізорудних мануфактурах.

    Новоприбулі переселенці, в основному, були вихідцями німецького походження з Австрії – з Імюкдену, Ебензеє та Ішлю. Про німецькі родини з Ясіня є відомості, що вони з Ротевейзе. У 1814 році виникло поселення спішських німців з Гонгартену у Рахові, яких називали «ціпцерами», а їх поселення до сьогоднішнього дня зветься Ціпцерай.

    Державна політика Австрії сприяла тому, що переїжджали цілі сім’ї. Серед тих, хто збирався їхати освоювати для себе нові місця, були представники майже всіх лісових професій: спеціалісти по зрубуванню, обробці, розпиловці дерев, спорудженню будівель, шлюзів і загат, іригації річок, залісненню тощо.

    Від переселення верхньоавстрійських німців у верхів’я рік Східних Карпат австрійська казна отримувала вигоду. Ліси вирубувалися тепер більш інтенсивно і раціонально, що зменшувало нестачу лісу, а вирубані ділянки заліснювалися. Верхньоавстрійські лісоруби спорудили на річках Закарпаття цілі каскади шлюзів і загат за тією технологією, що застосовувалася у їх рідних місцях, зробивши можливим постійно користуватися водним шляхом для сплаву лісу до річки Тиси. Загальна кількість загат на Рахівщині становила сімнадцять. Німці навчили місцевих жителів рубати дерева, за допомогою риз спускати з гір і сортувати деревину, розпилювати її, виготовляти дошки, зв’язувати дерева у плоти (дараби, бокори) і транспортувати їх по гірським потокам. Саме вони на малих річках і потоках започаткували будівництво плотин (гаті, греблі, кляузи), за допомогою яких сплавляли плоти (дараби, бокори) по річці Тиса у низинні райони Закарпаття, а звідти й до Угорщини.

    Як згадується у історичних джерелах, перша така гать на території Рахівщини була побудована в урочищі Стебний поблизу с. Ясіня ще у 1724 році. За нею такі ж гаті з’явились впродовж наступних десятиліть на верхів’ях річок Білої, Чорної Тиси та їх чисельних приток. Професія бокорашів (плотогонів) була небезпечною, але добре оплачувалася.

    Для розпиловки деревини на дошки німецькими майстрами було побудовано на деяких річках водяні пили. Найпотужнішою довгий час вважалася споруджена у 1732 році в Великому Бичкові, де працювало понад 20 людей.

    Добрі умови для розвитку деревообробного промислу в нашому лісистому краї, сприяли тому, що вже у другій половині ХVІІІ ст. багато сіл на Рахівщині були зайняті на лісорозробках протягом цілого року. Зростали й потреби у таких професіях, як лісоруб, бокораш. Тільки в селі Ясіня та навколишніх присілках у кінці ХVІІІ ст. постійно працювало у лісі 300-400 лісорубів.

    Поселення німецьких колоністів позитивно вплинуло на місцеве населення. Гуцули від них переймали більш досконалі методи рубки дерев і обробки деревини, різні технічні навички, особливо при будівництві житла та розкорчовки лісу. Ще й до сьогоднішнього дня при будівництві дерев’яних будинків, майстри з’єднуючи дерев’яні конструкції використовують так званий „австрійський замок” або «німецький зуб».

    В кінці ХІХ ст. через територію Рахівщини Австро-Угорщиною було розпочато будівництво Транскарпатської залізниці. Для її побудови у складній гірській місцевості з усіх куточків великої за розмірами імперії були запрошені відповідні спеціалісти різних національностей, серед яких найбільше було німців, італійців, угорців, хорватів, боснійців… Після завершення будівництва 15 серпня 1895 року частина з молодих спеціалістів будівельників залізниці, створивши сім’ї, залишилася тут жити і обслуговувати новозбудовану залізницю.

    З кінця ХІХ – початку ХХ ст. притік німецьких колоністів із німецьких і австрійських земель майже повністю припиняється. Зафіксовано переселення тільки незначних груп німців – їхали або ж родичі тих, що вже проживали у краї, або ж спеціалісти, яких не вистачало.

    Так, за даними літературних джерел в 1900 році німці складали біля 10% усіх жителів Рахівщини. У таких населених пунктах, як Великий Бичків, частка людей німецького походження становила біля 20-25%, в Рахові – 15% і у Ясінях – 10-12%. Особливо багато працювали на великих підприємствах. Так, наприклад, на Великобичківському лісохімкомбінаті німці складали 16% всіх працюючих. Вони займали посади інженерів, техніків, кваліфікованих майстрів і робітників. Німецька мова за вжитком посідала третє місце (після української й угорської).

    Із вступом у ХХ ст. темп приросту німецького населення на Рахівщині почав зменшуватися у порівнянні з іншими національними групами. Причиною такого стану стало ще і те, що відбувається їх асиміляція з угорцями. Цьому процесу сприяв також конфесійний аспект. Німці, як і угорці є римо-католики. За їх активної участі були побудовані римо-католицькі церкви у Рахові, Ясіню, Великому Бичкові, Кобилецькій Поляні та інших населених пунктах.

    Не на користь закарпатських німців склалася у ХХ ст. і міжнародна обстановка. Перша і особливо Друга світові війни не обійшли стороною й німецької меншості. Багато її представників були мобілізовані в угорську армію і загинули на фронтах.

    Коли восени 1944 року радянські війська вступили на територію краю, частина німецького населення виїхала в Австрію й Німеччину. Для тієї частини німців, яка залишилася, випала важка доля. Після 1944 р. військова рада 4?го Українського фронту видала постанову №0036 про відправку до таборів військовополонених всіх етнічних німців-чоловіків віком від 18 до 55 років. Лише впродовж 13-14 грудня 1944 р. військами НКВС було затримано 292 чоловіків-німецького походження у Рахівському, Тячівському, Хустському та інших округах. Їх відправили до Свалявського і Старосамбірського таборів військовополонених. Частина з них була переправлена у Сибір. Так для них почалися довгі роки важкої праці на лісорозробках та інших фізичних роботах. Багато німецьких переселенців загинуло лісах Сибіру від голоду, холоду та хвороб.

    Лише 13 грудня 1955 року німців було знято з обліку спецпереселенців і у 1974 році їм дозволили повертатися у рідні місця. Почався виїзд німців у Західну і Східну Європу, у тому числі і Німеччину та Австрію. Цей процес не вдалося зупинити і по-сьогодні. Так завершилась в історії закарпатських німців найбільш трагічна сторінка їхнього життя.

    Без перебільшення можна твердити, що роль німецьких колоністів у економічному і культурному розвитку Рахівщини, як і цілого Закарпаття ХVІІІ-ХІХ ст. була більшою за їх кількості. Це можна в першу чергу пояснити і тим, що крім занять із землеробства і лісорубства вони працювали лісничими, лісниками, єгерями, мельниками, пекарями, м’ясниками, кушнірами, теслями, стельмахами, ткачами, шевцями, кравцями, столярами, шлюзівниками, слюсарями, сплавниками, а з часом й фельдшерами, аптекарями і навіть лікарями та учителями. Тривале контактування місцевого населення (українського, угорського, єврейського) з німецькими колоністами позитивно вплинуло на його соціально-економічний і культурний розвиток. Місцеві жителі раніше, ніж населення деяких інших областей України, познайомилися і перейняли певні елементи виробничої діяльності і побуту німців: їх працьовитість, організованість, практицизм, терпеливість, уміння стійко переносити життєві незгоди, толерантне ставлення до представників інших народів та релігій. Німецький вплив відчутний і на розмовній мові місцевого населення, яка увібрала в себе цілий ряд німецьких слів, що використовується у місцевому діалекті і по сьогоднішній день. Наприклад: шпайз — комора, шваґер — дівер, госундраґи — підтяжки, штрімфлі – носки, шваблики — сірники, анцуґ — костюм, біґляз — праска, фірґанки — занавіски, шурц — фартух, шутер — щебінь, штрека — залізниця, ташка — сумка, луфтовати — провітрювати, шпаціровати — гуляти, райбати — прати, мелдовати – повідомляти, штимовати — пасувати, підходити, фриштиковати — снідати, гобльовати – стругати, файний — гарний, шіковний – спритний, тощо.

    На території Закарпаття було зафіксовано 1480 німецьких прізвищ, які проживали протягом 266 років (з 1723 по 1999 роки). Серед найбільш поширених німецьких прізвищ, що в сучасний період трапляються на Рахівщині – Айб, Ангер, Бланер, Вешлер, Візавер, Геблер, Кушнір, Керн, Кіфор, Лазар, Молнар, Сас, Тракслер, Тушер, Шмоцер, Штодлер, Шайбнер та багато інших.

    Німецькі переселенці принесли з собою нові європейські технічні навички виробництва. Навчили місцевих жителів працездатності, пунктуальності, культурі праці, самоврядуванню. Побудовані ремісничі цехи на території Рахівщини за німецькими й австрійськими зразками були на той час сучасними й розвинутими.

    Зараз їх значно менше, ніж у далекому ХVІІІ ст. Значна частина нащадків німецьких переселенців на Рахівщині називають себе угорцями, українцями і тільки німецькі прізвища виявляють їхнє забуте національне походження.

    (У статті використані історичні праці М. Ткача, М.Домашевського, О.Мицюка, А.Куцинського та ін..)
    https://goloskarpat.info/society/59e..._content=03132

    Цей файний пост оцінили:



  15. #15
    Полковник Аватарка DimaF
    З нами з
    Mar 2015
    Постів
    4,588
    Подякували: 2,879
    1666 повстання проти російського царя. Не признання його влади над козаками у місті Золотоноша.
    DIeMISSION
    WINDMAUL
    per russo touristo

  16. #16
    Гетьман Аватарка USSR-UA
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Бровари
    Постів
    7,308
    Подякували: 9,877
    Цікава книга українського емігранта з Чернігівщини, дивовижна історія, пережив всі головні події 1910-1950 років в Україні, емігрував в США



    Цей файний пост оцінили:


    Говори не говори - краще місто Бровари

  17. #17
    Свідомий Аватарка Veles
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ | NYC
    Постів
    7,641
    Подякували: 16,366
    ватніки не змінились

    Цей файний пост оцінили:


    НОВИЙ ПОЧАТОК - НОВИЙ ПОРЯДОК

  18. #18
    Гетьман Аватарка USSR-UA
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Бровари
    Постів
    7,308
    Подякували: 9,877
    Цитата Originally Posted by Veles View Post
    This quote is hidden because you are ignoring this member. Show Quote
    ватніки не змінились
    Село про яке пише автор всього в пару кілометрах від села мого діда, дуже цікаво.

    Цей файний пост оцінили:


    Говори не говори - краще місто Бровари

Інформація теми

Users Browsing this Thread

Дану тему дивляться 1 користувачів. (0 користувачів та 1 гостей)

Ваші права

  • Ви не можете створювати нові теми
  • Ви не можете відповідати
  • Ви не можете постити додатки
  • Ви не можете редагувати свої пости
  •