Сторінки 51-99 ПершаПерша ... 41495051525361 ... ОстанняОстання
Результати 1,001-1,020 з 1976

Тема: Історія України

  1. #1001
    Свiдок Перемоги Аватарка USSR-UA
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Бровари
    Постів
    21,087
    Подякували: 24,908
    Пантікапей, 400 років до н. е.

    45 000 мешканців, найбільше місто на території тогочасної України

    Цей файний пост оцінили:


    Бровари будуть чинити опір

  2. #1002
    Свiдок Перемоги Аватарка USSR-UA
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Бровари
    Постів
    21,087
    Подякували: 24,908
    тогочасна Ольвія

    21 000 мешканців, другий найбільший мегаполіс на території України

    Цей файний пост оцінили:


    Бровари будуть чинити опір

  3. #1003
    Свiдок Перемоги Аватарка USSR-UA
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Бровари
    Постів
    21,087
    Подякували: 24,908
    Кафа, часів Сагайдачного
    70 000 - 100 000 мешканців

    Цей файний пост оцінили:


    Бровари будуть чинити опір

  4. #1004
    PTAAG
    Guest
    Выкормили, блин:

    Цей файний пост оцінили:



  5. #1005
    Гетьман
    З нами з
    Mar 2015
    Постів
    9,235
    Подякували: 19,378

    Цей файний пост оцінили:



  6. #1006
    Свідомий Аватарка Veles
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ | NYC | Менск
    Постів
    23,360
    Подякували: 40,881
    Історія Парижу в 3D

    Цей файний пост оцінили:



  7. #1007
    Гетьман Аватарка Voron
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Одеса
    Постів
    6,978
    Подякували: 18,167
    Цитата Originally Posted by PTAAG View Post
    This quote is hidden because you are ignoring this member. Show Quote
    Выкормили, блин:

    Тебе любой начинающий ватник на пальцах объяснит, что это всё потому, что все богатства России шли на поддержку неблагодарных союзных республик. И, в первую очередь, конечно же, Украины.

    P.S. Там ещё в редакции интересную фамилию нашёл. Загуглил - таки да, тот самый. Сейчас, конечно, совсем другие вещи вещает.

    Цей файний пост оцінили:



  8. #1008
    Гетьман
    З нами з
    Mar 2015
    Постів
    9,235
    Подякували: 19,378
    Запорожье 1943 год

    Цей файний пост оцінили:



  9. #1009
    Укрофашист Аватарка andriyko
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Ar Raqqah
    Постів
    36,797
    Подякували: 65,037
    Цитата Originally Posted by Skysteel View Post
    This quote is hidden because you are ignoring this member. Show Quote
    Запорожье 2016 год

    ага
    це не перемога а повна зрада

  10. #1010
    PTAAG
    Guest
    С авы вголосину)

  11. #1011
    Свідомий Аватарка Veles
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ | NYC | Менск
    Постів
    23,360
    Подякували: 40,881
    Париж 1942
















    Цей файний пост оцінили:



  12. #1012
    PTAAG
    Guest
    1915-2016


  13. #1013
    Свідомий Аватарка Veles
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ | NYC | Менск
    Постів
    23,360
    Подякували: 40,881
    Майнц, під час війни

    Цей файний пост оцінили:



  14. #1014
    Свідомий Аватарка Veles
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ | NYC | Менск
    Постів
    23,360
    Подякували: 40,881
    Гамбург, наслідки бомбардування

    Цей файний пост оцінили:



  15. #1015
    Свідомий Аватарка Veles
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ | NYC | Менск
    Постів
    23,360
    Подякували: 40,881
    Кассел, видно величезне середньовічне старе місто

    Цей файний пост оцінили:



  16. #1016
    Свідомий Аватарка Veles
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Київ | NYC | Менск
    Постів
    23,360
    Подякували: 40,881
    1955

    Цей файний пост оцінили:



  17. #1017
    PTAAG
    Guest
    30 років



    Цей файний пост оцінили:


    Last edited by PTAAG; 26-04-2016 at 11:31.

  18. #1018
    Свiдок Перемоги Аватарка USSR-UA
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Бровари
    Постів
    21,087
    Подякували: 24,908
    Рахів у день виборів до Сойму Карпатської України 2 лютого 1939 року

    Цей файний пост оцінили:


    Бровари будуть чинити опір

  19. #1019
    Хорунжий
    З нами з
    Apr 2015
    Постів
    716
    Подякували: 236






    «Замок Радомисль» – східний форпост Європи

    Папірня була збудована у 1612 році монахами Києво-Печерської Лаври, як укріплена фабрика з виробництва паперу для друку священних книг. Вона є найбільш східною зі споруд оборонного типу, що збереглися в Україні. Європа у середні віки закінчувалася тут. Далі, за Києвом, починалося Дике поле, звідки розвинута частина України піддавалась постійним набігам кочівників.

    Зважаючи на це, монахи обирали місце для зведення «папірні» з великою ретельністю. Враховувалися особливості ландшафту, який мав сприяти обороні при нападах. Таке місце знайшлося в Радомишлі на скелі, з усіх боків оточеній водою – між двома водоспадами на березі річки Мика.

    Засновником першої в Центральній Україні паперової фабрики (папірні) став відомий релігійний та громадський діяч того часу, просвітитель, архімандрит Києво-Печерської Лаври Єлисей Плетенецький (1550-1624). До того подібні фабрики існували в Україні лише в Острозі та Львові, але обслуговували переважно католицьке книгодрукування. Папірня в Радомишлі мала вперше забезпечити потреби православного друкарства.

    Вона відразу стала важливим фактором розвитку православного книжної справи в Центральній Україні. Саме на папері з радомишльської папірні у 1616 році було надруковано першу в Києві книгу – «Часослов».

    Під «папірню» неможливо було здійснити підкоп, оскільки гранітна скеля, на якій її збудували, уходила вглиб землі на кілометри. Оборонним цілям слугувала і особлива архітектура будівлі, яка передбачала товсті мури завтовшки 1,5 метри з бійницями та трьома виносами для збільшення кутів обстрілу. Такі стіни було непросто пробити навіть важкими гарматами. Від нападників захищалися пострілами з гаківниць (фортечних гармат), рушниць, а також стрілами. У Європі такі замки досить рідкісні, а в Україні це – єдина в своєму роді оборонна споруда.

    Величезне значення для ефективної оборони папірні мало джерело, яке било зі скелі – знаходячись усередині споруди, воно могло забезпечувати оборонців питною водою необмежений час. Це джерело збереглося і сьогодні, воно розташоване у Концертній залі замку.

    Протягом десятиліть ніхто з чужинців так і не спромігся захопити «папірню» та зруйнувати її. Це сталося під час воєн Богдана Хмельницького та подальшої Руїни – Радомишль обезлюднів і захищати папірню стало просто нікому. Її було зруйновано, і кілька століть вона простояла покинута.

    Люди згадали про це місце аж наприкінці XIX століття. Споруду було відбудовано з червоної цегли інженером Пекарським, і з 1902 року колишня «папірня» стала слугувати млином для навколишніх районів.

    Сьогодні «Замок Радомисль» приймає екскурсії та гостей, в ньому проводяться урочисті церемонії, мистецькі заходи, фестивалі, концерти. А музей української домашньої ікони налічує понад 5000 експонатів ХVII – XX ст. з усіх регіонів України.

    «Замок Радомисль», як унікальний історико-культурний об’єкт на давньому торговому шляху між Києвом і Західною Європою, став учасником та дипломантом відомого проекту Ради Європи «Via Regia – культурний шлях Ради Європи».
    «Замок Радомисль» – східний форпост Європи



    Історія міста Радомишль, яке в часи Київської Русі називалося Микгород, або Мичеськ, оповита таємницями та легендами. Свою назву місто отримало від річки Мика, на березі якої воно було засновано. Далі Мика впадає в Тетерів і через нього сполучається з Дніпром. Вчені припускають, що тут же знаходився табір княгині Ольги, яка на чолі своєї дружини йшла карати бунтівних древлян.

    Землі Радомишля мали стратегічне значення, оскільки знаходилися на давньому торговельному шляху Via Regia («Шлях королів»), що сполучав Київ та Західну Європу. Тому за Микгород та прилеглі до нього землі точилися нескінченні війни між руськими князями. В середині XII століття відбувалися запеклі сутички за місто між київським князем Ізяславом Мстиславичем та галицьким Володимиром Володаровичем. Зрештою, Мичеськ увійшов до складу Галицько-Волинського князівства.

    Славетна історія цієї землі пов’язана і з протистоянням слов’ян та монголо-татарських орд. Спершу близько 1240-1241 рр. місто було захоплене і зруйноване монголами, але вже в 1255 р. король Данило Галицький відбив Микгород, що стало першою серйозною перемогою русичів над нащадками Чингісхана. Можна з упевненістю стверджувати, що Микгород був у числі перших міст Русі, звільнених від азіатських загарбників. Згодом ці землі увійшли до складу Великого князівства Литовського, а потім перейшли під опіку Києво-Печерської Лаври. На залишках Микгорода було засноване нове місто – Радомисль або Радомисл.

    Після Берестейської церковної унії 1596 р. Радомишль і волость були кілька десятків років зоною конфліктів (у тому числі збройних) між її прихильниками і супротивниками. Церковні землі Києво-Печерської лаври переходили з рук в руки від православних до греко-католиків і навпаки. Закріпленню позицій Лаври в цій місцевості сприяло те, що в 1612 році за розпорядженням архімандрита Єлисея Плетенецького в Радомишлі була побудована паперова фабрика (папірня) для друкарських потреб Києво-Печерської Лаври. З того часу землі Радомишля та папірня, як неприступне укріплення, стали своєрідним форпостом православ’я в Україні. Ймовірно, що там навіть знаходилася заміська резиденція митрополита Петра Могили, адже понад вісім десятків листів він написав саме з Радомишля.

    Занепад міста відбувся у 50-80-х роках XVII століття під час Руїни – міжусобної боротьби козацько-шляхетської верхівки за владу. Радомишль збезлюднів, папірню було зруйновано. За умовами Андрусівського перемир'я 1667 р., місто залишилося за Річчю Посполитою, а у 1682 році було передане з навколишніми землями львівському унійному єпископату. Проте через кілька років місто знову стало одним із центрів козацького руху – його зайняли загони полковника Палія, який у 1699 році підняв повстання проти спроб польського сейму ліквідувати козацтво. А з середини XVIII ст. Радомишль опиняється в центрі руху гайдамаків.

    З 1729 по 1795 рр. Радомишль був одним із центрів греко-католицької церкви. Тут перебувала постійна резиденція київських греко-католицьких митрополитів, закладена Афанасієм Шептицьким (1686-1746) – прямим предком відомого митрополита Андрія Шептицького (1865-1944), видатного українського релігійного та громадського діяча часів радянсько-німецької війни. Після третього поділу Речі Посполитої, у 1795 році, Радомишль відійшов до Російської імперії. Місто отримало свій герб і почало економічно розвиватися – з’явився пивоварний завод, почали відливатися гармати, були зведені будівлі міської думи, суду, поліції, створено пожежну команду та лікарню, завершене будівництво Свято-Миколаївського храму, розпочате ще за греко-католицьких київських митрополитів.

    З поміж 11 200 мешканців Радомишля у 1897 році понад третину становили євреї. Ними було збудовано синагоги, нові заклади торгівлі та послуг, харчування, а також промислові підприємства. Першу школу і перший театр у місті також побудували євреї. Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття Радомишль переживає промислову революцію. Починають діяти пошта і телеграф, будуються дороги й мости, водонапірна башта, суконна фабрика, броварня. У 1902 році на зруйнованих стінах лаврської папірні був побудований млин, на якому вироблялося борошно для всього міста і повіту. Загалом перед революційним подіями 1917 року в Радомишлі діяло близько двох десятків промислових підприємств. Були відкриті чоловіча і жіноча гімназії.

    Для духовних потреб міщан існувало дві православні церкви, синагога, шість єврейських молитовних будинків. Нащадки німців, що переселилися в Радомишль в XVII столітті для роботи на папірні, молилися у лютеранській кірсі. Був у місті також костел, збудований коштами княгині Цецилії Радзивілл.

    Революція та подальші війни зруйнували звичний уклад життя міста. З цього часу на довгі десятиліття Радомишль став одним із символів трагедії українського народу – він пережив на собі все, що відбувалося в роки радянської влади. Спочатку тут точилася запекла боротьба між прихильниками Української народної республіки і більшовиками, а у 1921 році Радомишль пережив перший штучний голод. Його організували більшовики, які не мали підтримки серед місцевого населення. Потім місто пережило наступ войовничого атеїзму. Були знищені церква Святої Трійці та кірха, а костел перероблений під будинок культури. У 1932-1933 роках Радомишль накрив другий голодомор, були зафіксовані випадки канібалізму.

    Надзвичайно драматичними стали роки німецько-фашистської окупації. 8 та 9 серпня 1941 року у двох рвищах у лісі навколо Радомишля були розстріляні 6500 євреїв – мешканців міста. Це при тому, що загальна чисельність його населення становила 9500 чоловік. Згодом тіла жертв були перепоховані у братській могили на міському цвинтарі. Радомишль став для євреїв усього світу символом трагедії Холокосту та нагадуванням всім народам про небезпеку відродження нацизму. У місті та районі діяли кілька підпільних антифашистських груп – від комуністів до членів ОУН, які, щоправда, були швидко заарештовані німцями та в листопаді 1941 р. розстріляні. З листопада по грудень 1943 р. між військами вермахту і частинами Червоної Армії велися запеклі бої за Радомишль. Місто переходило з рук в руки і, нарешті, 26 грудня 1943 радянські війська остаточно зайняли його.

    Третій голодомор Радомишль пережив з 1946 по 1947 рр. Жителі міста виживали тим, що їздили за продуктами до Західної України. З початку 60-х років і до розпаду Радянського союзу життя в Радомишлі заспокоїлося. Поступово відновилася робота всіх промислових підприємств, зруйнованих під час німецької окупації, з'явилися нові. Був побудований новий міст, відкрита спортивна школа. Проте у 1990-і роки в Радомишлі почався черговий занепад. Значна частина жителів міста виїхали на заробітки у великі міста та за кордон.

    Сьогодні новим поштовхом для розвитку міста, здатним вдихнути в нього нове життя, стало заснування на місці давньої папірні унікального історико-культурного комплексу «Замок Радомисль». Поява такого об’єкту в Радомишлі дає шанс для залучення туристів з України та з-за кордону, створення нових робочих місць, розвитку міської інфраструктури та сфери торгівлі і послуг. «Замок Радомисль» є першим в Україні дипломантом проекту Ради Європи – «Via Regia – великий культурний шлях Ради Європи». Він також внесений до Топ-100 кращих готелів нашої держави.

    Повертаючись до славетного минулого, Радомишль відроджується і відновлює давнє значення легендарного Микгорода.
    Радомишль: давній оплот незламного духу



    «Via Regia - шлях королів» - найдавніший і найдовший у світі суходольний торговий шлях, який був започаткований ще за часів античності і проходив через місцевість, де розташований «Замок Радомисль».

    Понад 2000 років тому давні римляни збудували в Галлії і Германії мережу військових доріг. Вони й донині з'єднують великі міста Західної Європи. Римські дороги успадкувало Франкське королівство, а потім – Франкська імперія.

    У VII-IX ст., франки, а з Х століття – Священна Римська Імперія поширювали свої торгівельні та військової інтереси на схід, і вже існуючі дороги подовжилися до слов'янських земель та Києва. Першопроходицею стала княгиня Ольга, яка у 959 році відправила посольство до німецького імператора Оттона І, а згодом у 973 році в Кведлінбург на імперський з'їзд поїхали посли київського князя Ярополка.

    На заході подовження шляху відбувалося в бік Іспанії. Там «Королівська дорога» простяглася до своєї крайньої західної точки – міста Сантьяго-де-Копмостела. Це місто, де похований святий апостол Яків, стало об’єктом релігійного паломництва всієї католицької Європи. Знак Святого Якова – морський гребінець з перехрещеними жезлами – тепер є офіційним символом «Via Regia».

    Перша письмова згадка про торговий шлях Via Regia датується 1252 роком. Вона міститься в грамоті мейсенского маркграфа Генріха ІІІ Достойного. Загалом формування шляху Via Regia у варіанті, наближеному до сучасного, відбувалося з кінця Х до першої половини ХV століття. Утворився новий коридор поширення ідей, знань, законів і норм, які відігравали значну цивілізаційну роль. Вже у ХІІІ столітті склався стійкий маршрут завдовжки 4500 кілометрів, який перетинав вісім європейських країн із Заходу на Схід – Іспанію, Францію, Бельгію, Німеччину, Польщу, Литву, Білорусь та закінчувався в Україні.

    На наших землях він проходив через Микгород, Житомир, Рівне, Луцьк, Володимир-Волинський. Зазначені міста, як показують археологічні розкопки, значною мірою збагачувалися за рахунок зовнішньої торгівлі з країнами середньовічної Європи. «Шляхом королів» із Європи до Києва і в зворотньому напрямку в середні віки йшли купці, митці, студенти, мандрівники та паломники. І саме цей шлях став головним містком, який зв’язав воєдино українську та європейську цивілізації.

    Війни і революції XVIII-XIX ст. призвели до занепаду торгівлі і Via Regia втратила своє колишнє значення. Так тривало аж до винаходу автомобілів, коли у Франції, Бельгії, Німеччини на місці стародавніх доріг почали прокладати шосе - і цей шлях знову став актуальним. Друга Світова війна перервала ці роботи, а післявоєнний розкол світу привів до того, що тисячоліттями сформовані комунікації опинилися в країнах, що належали до різних політичних таборів. Про ViaRegia стали забувати.

    Новий поштовх Via Regia надав крах комуністичних диктатур у 1989 році та лібералізація міжнародних контактів і торгівлі. У зв'язку з цим зросла роль транспортних коридорів, зокрема Європейського транспортного коридору С ІІІ, який на сьогодні майже повністю повторює шлях Via Regia.

    У 2006 році Рада Європи вирішила зробити давній шлях Via Regia символом європейської єдності через культурний, туристичний та економічний розвиток. Було засновано масштабний європейський проект «Via Regia – великий культурний шлях Ради Європи», а в його рамках – «Via Regia Україна – культурний шлях Ради Європи». Проект передбачає вивчення історичної та культурної спадщини міст, що лежать на багатовікових торгових шляхах, або поблизу їх. Це дає можливість зміцнити чи відновити економічні й гуманітарні зв'язки між ними, підвищити їх привабливість для туристів, залучити міжнародні інвестиції в регіональну економіку.
    «Шлях королів» – через «Замок Радомисль»

    Цей файний пост оцінили:



  20. #1020
    Полковник Аватарка Alexx
    З нами з
    Mar 2015
    Звідки
    Lviv
    Постів
    3,181
    Подякували: 5,441
    На фото могили російських солдат, датовані 1915-1916 роками..і бомбезний напис на фото-"Привітання з Самбора"..

    Цей файний пост оцінили:



Інформація теми

Users Browsing this Thread

Дану тему дивляться 2 користувачів. (0 користувачів та 2 гостей)

Ваші права

  • Ви не можете створювати нові теми
  • Ви не можете відповідати
  • Ви не можете постити додатки
  • Ви не можете редагувати свої пости
  •